Релігія в Італії

Релігія в Італії згідно з опитуванням Global Religious Landscape, 2012

   Християнство (83.3%)

   Нерелігійні (12.4%)

   Іслам (3.7%)

   Буддизм (0.2%)

   Індуїзм (0.1%)

   Інша релігія (0.3%)

В Італії є багато найбільших, найстаріших та найбагатших церков у світі.
За годинниковою стрілкою зліва: Санта-Марія-дель-Фйоре, яка має найбільший цегляний купол у світі;;[1][2] Базиліка святого Петра, найбільша християнська церква;;[3] Міланський собор, найбільша італійська церква та третя за величиною у світі; і базиліка Святого Марка, один з найвідоміших прикладів італо-візантійської архітектури[4]

Основною релігією в Італії є християнство. Більшість християн в Італії дотримуються католицизму, центр якого знаходиться у місті Ватикан, Рим.

Християнство присутнє на Апеннінському півострові з 1 століття.

Католицькими покровителями Італії є Франциск Ассізький та Катерина Сієнська.

Християнство

Найпоширенішою релігією в Італії є християнство, яке присутнє тут з апостольських часів. Більшість сповідує католицизм.
Згідно з опитуванням Global Religious Landscape, проведеним Дослідницьким центром П'ю (американський аналітичний центр), 83,3 % жителів Італії — християни. За даними опитування, проведеного в 2006 році Eurispes (італійський дослідницький центр), католики становили 87,8 % населення. Згідно з тим самим опитуванням у 2010 році, цей відсоток знизився до 76,5 %.

Демографія

Релігія	Чисельність	Частка
Християнство	49 000 000	83,3 %
Іслам	2 200 900	3,7 %
Буддизм	1 292 900	0,2 %
Індуїзм	600 300	0,1 %
Атеїзм, агностицизм та нерелігійні	7 400 000	12,4 %

Див. також

• Християнство в Італії

Примітки

1. The Duomo of Florence | Tripleman. tripleman.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 25 березня 2010.
2. Brunelleschi's Dome. Brunelleschi's Dome.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2010. Процитовано 25 березня 2010.
3. St. Peter's Basilica (Basilica di San Pietro) in Rome, Italy. reidsitaly.com. Архів оригіналу за 23 лютого 2015.
4. Basilica di San Marco. Архів оригіналу за 5 березня 2015. Процитовано 10 лютого 2016.