Раєвський Віталій Анатолійович

Віталій Анатолійович Раєвський
Генерал-майор
Загальна інформація
Народження	25 лютого 1949(1949-02-25) Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, Українська РСР,  СРСР
Смерть	17 листопада 2014(2014-11-17) (65 років) Київ, Україна
Alma Mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе Військова академія Генерального штабу ЗС СРСР
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Десантні війська
Війни / битви	Війна в Афганістані 1979—1989.
Командування
Командир Аеромобільні війська України 8 травня 1993 — 22 серпня 1998 Попередник Віктор Савечко Наступник Іван Якубець
Нагороди та відзнаки
Іменна вогнепальна зброя

Віталій Анатолійович Раєвський (25 лютого 1949, Хирів — 17 листопада 2014[1], Київ) — український військовик. Генерал-майор. Начальник Аеромобільних військ ЗС України.

Життєпис

Народився 25 лютого 1949 року в місті Хирів на Львівщині. У 1969 році закінчив Одеське вище артилерійське командне училище, згодом у 1981 Військову академію ім. М. Фрунзе та Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР у 1991.

Проходив службу в 111-му гвардійському повітряно-десантному полку на посадах від командира взводу до заступника начальника штабу полку. З 1981 по 1982 р. — начальник штабу — заступник командира полку. З 1982 по 1983 р. — начальник штабу — заступник командира 1318-го ОДШП, з 1983 по 1985 р. — командир 1318-го ОДШП.

У 1985—1987 рр. — командир 56-ї ОДШБР (Афганістан), 1987—1989 рр. — командир 38-ї ОДШБР, 1991—1992 рр. — начальник 242-го навчального центру повітряно-десантних військ. З 1992 по 1993 р. — начальник 95-го навчального центру Аеромобільних військ.

З 1993 по 1998 р. — начальник Аеромобільних військ ЗС України. З 10.1999 р. до 02.2000 р. Віталій Анатолійович обіймав посаду заступника голови Комітету у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України. З 02.2000 р. по 14 листопада 2005 р. — заступник голови Державного комітету України у справах ветеранів. Звільнений з цієї посади у зв'язку з ліквідацією Комітету[2].

Нагороди та відзнаки

• Орден «Червоного Прапора»,
• Орден «Червоної Зірки»,
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ст.,
• Орден «Богдана Хмельницького» ІІ та ІІІ ст.,
• Відзнака Міністерства оборони України «Іменна вогнепальна зброя»
• нагороджений 30 медалями.

Примітки

1. ПАМ'ЯТІ БОЙОВОГО ПОБРАТИМА. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 листопада 2014.
2. Бандитів шукають…Бандитів знайдуть!. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.

Посилання

• Всеукраїнська громадська організація «Сила і Честь» [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Генерал-майор Віталій РАЄВСЬКИЙ: «Десантна душа — річ матеріальна» [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Український мілітарний портал
• DESANTS. «Ушёл командир 56 ОДШБр». 1 частина [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] «Livejournal» (рос.)
• DESANTS. «Ушёл командир 56 ОДШБр». 2 частина «Livejournal» (рос.)
• DESANTS. «Ушёл командир 56 ОДШБр». 3 частина [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] «Livejournal» (рос.)