Радівілов Ігор Віталійович
І́гор Віта́лійович Радіві́лов (нар. 19 жовтня 1992 року, Маріуполь, Україна) — український гімнаст. Бронзовий призер Олімпійських ігор 2012, чемпіон Європи у вправах на кільцях 2013 року. На його честь названо опорний стрибок «The Radivilov». Літні Олімпійські ігри 2012 На літніх Олімпійських іграх у Лондоні здобув бронзову медаль в опорному стрибку[1]. Чемпіонат Європи 2013На чемпіонаті Європи, що проводився Москві, 20 квітня здобув золоту медаль у вправах на кільцях, розділивши перше місце з французом Самір Аїт Саїдом. У цих змаганнях набрав 15,466 бала. Наступного дня брав участь у виступі в опорному стрибку. Але через падіння у другій спробі не зумів здобути медаль. 2015 У квітні 2015 року на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики в Монпельє (Франція) посів друге місце — опорний стрибок[2]. 2016На етапі Кубка світу у болгарській Варні в травні 2016 року здобув дві золоті медалі[3]. На засіданні технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики було затверджено новий елемент в опорному стрибку. Він отримав базу 7,0 балів і був названий на честь Ігоря Радівілова[4]. 2017У квітні на чемпіонаті Європи в Клуж-Напоці, Румунія, у фіналі вправи на кільцях здобув бронзову медаль, а у фіналі опорного стрибку — сьоме місце. На літній Універсіаді 2017 в Тайбеї разом з Олегом Верняєвим, Ігорем Радівіловим, Петром Пахнюком та Владиславом Грико здобув срібну нагороду в командній першості. На чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Монреалі, у вправах на кільцях з 14.933 балами завершив фінал шостим[5], а фіналі в опорному стрибку з 14.899 балами, що на 0,001 бала менше за японського гімнаста Кензо Сірая, здобув срібну нагороду[6]. Завдяки блискучому виступу на чемпіонаті світу, де поступився першому місцю лише однією тисячною балу, Ігор Радівілов визнаний Національним олімпійським комітетом найкращим спортсменом жовтня в Україні[7]. У грудні на кубку світу у Котбусі, Німеччина, в фіналі вправ на кільцях здобув перемогу, а в опорному стрибку завоював срібну нагороду. Завдяки продемонстрованим результатам у грудні на етапі у Котбусі Ігоря другий місяць поспіль було визнано Національним олімпійським комітетом спортсменом місяця[8]. 2018У березні на змаганнях кубка світу в Досі, Катар, здобув перемоги у вправах на кільцях та в опорному стрибку. За продемонстровані результати у березні на етапі у Досі Ігоря втретє в кар'єрі було визнано Національним олімпійським комітетом спортсменом місяця[9]. У липні на етапі кубка виклику в Хорватії посів шосте місце в опорному стрибку (13.633, 14.733 — 14.183) і п'яте місце у вправах на кільцях (14.200)[10]. У серпні на чемпіонаті Європи в Глазго, Шотландія, виборов срібну нагороду в опорному стрибку[11]. На чемпіонаті світу в Досі, Катар, разом з Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком, Владиславом Грико та Максимом Василенко в командних змаганнях посіли дев'яте місце, що забезпечило команді право позмагатися за олімпійську ліцензію в команді на наступному чемпіонаті світу. Під час виконання першого стрибка у кваліфікації поїхали руки на відштовхуванні, що призвело до падіння та втрати шансів на фінал, однак, на щастя, обійшлось без травм. У фіналі вправи на кільцях з 14,133 балами посів сьоме місце. На першому кваліфікаційному турнірі на Олімпійські ігри 2020 року на кубку світу у Котбусі, Німеччина, у фіналі в опорному стрибку з 14,941 балами здобув перемогу[12]. 2019На кубку світу в Мельбурні, Австралія, в лютому у фіналі в опорному стрибку здобуває перемогу (14.949 балів)[13]. На етапі Кубка світу в Досі, Катар, у фінальних змаганнях в опорному стрибку отримав 14,916 балів та завоював срібну медаль[14]. У березні завоював бронзову медаль етапу Кубка світу в Баку, Азербайджан, у вправах з кільцями (14,666 бала) та додав срібло у фінальних вправах в опорному стрибку (14,833 балів)[15]. У квітні на чемпіонаті Європи кваліфікувався до фіналів з кільцями та в опорному стрибку з першими результатами, але під час виконання комбінації та другого стрибка припустився помилок і залишився поза п'єдесталом[16]. На Korea Cup у липні в фіналах на кільцях посів четверту позицію, а в опорному стрибку з 14.675 балами здобув срібну нагороду[17]. На ІІ Європейських іграх у Мінську, Білорусь, кваліфікувався до фіналів з кільцями (2 місце) та в опорному стрибку (1 місце), де відповідно з 14.733 балами[18] та 14.649 балами[19] здобув дві бронзові нагороди. У вересні на етапі кубку світу в Угорщині переміг у вправі на кільцях[20]. На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, разом Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком, Євгеном Юденковим, Владиславом Грико та Максимом Василенко (запасний) в командних змаганнях посіли восьме місце та здобули олімпійську ліцензію в команді на Олімпійські ігри в Токіо. У фіналі в опорному стрибку з 14,749 балами здобув бронзову нагороду[21]. На останньому в 2019 році етапі кубку світу в Котбусі, Німеччина, посів сьоме місце у вправі на кільцях[22] та здобув перемогу в опорному стрибку[23]. 2020У грудні під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні, Туреччина, разом з Петром Пахнюком, Владиславом Грико, Євгеном Юденковим та Романом Ващенко здобув історичну для збірної України перемогу в командній першості з результатом 248,963 балів[24]. У фіналі вправи в опорному стрибка з результатом 14,733 бала здобув другу за чемпіонат перемогу, а у фіналі вправи на кільцях поповнив скарбничку бронзовою нагородою[25]. 2021На Олімпійських іграх в Токіо, Японія, в фіналі командної першості спільно з Петром Пахнюком, Євгеном Юденковим та Іллею Ковтуном з сумою 246.394 балів посіли сьоме місце. До фіналу справи на кільцях та в опорному стрибку не кваліфікувався. 2022Сезон розпочав етапом Кубка виклику в Осієці, де зумів стати переможцем в опорному стрибку. На наступному етапі, який відбувся в Копері, також зумів перемогти в опорному стрибку, а також став найкращим у вправах на кільцях. На чемпіонаті Європи, який відбувся в Мюнхені, з восьмим результатом кваліфікувався у фінал на кільцях, а також з другим результатом пройшов у фінал в опорному стрибку. У командних змаганнях збірна України з дев'ятим результатом не зуміла пройти кваліфікацію. У фіналі вправ на кільцях став сьомим, а в опорному стрибку виграв бронзову медаль, поступившись лише Джейк Джерману та Артуру Давтяну. Ігор Радівілов на чемпіонаті Європи (більше фото) На чемпіонаті світу, який відбувся у Ліверпулі, українська збірна виступила невдало, посівши двадцять перше місце, але Радівілов став єдиним гімнастом, якому вдалося кваліфікуватися в особистий фінал. У кваліфікації опорного стрибку він посів четверте місце, а у фіналі зумів виграти бронзову медаль. 20241 грудня, наприкінці зустрічі між клубами «Котбус» та «Віннгорст» на чемпіонаті Німеччини, оголосив про завершення спортивної кар'єри[26][27]. Результати на турнірах*результати встановлено за підсумками кваліфікації[37] **курсивом виділено місце спортсмена у кваліфікації Державні нагороди
Факти з особистого життя2016-го побрався з лідером жіночої збірної України Ангеліною Кислою. Напочатку квітня 2022-го у блокадному Маріуполі загинули бабуся та дідусь спортсмена[41]. 31 березня 2024 року в родині народився син Мирон.[42] Інші фактиІм'ям Ігоря Радівілова названий один з елементів вправ у чоловічих змаганнях з гімнастики. Опорний стрибок «The Radivilov» виконується обличчям уперед після відштовхування від опорного містка. Спортсмен повинен зробити три оберти в повітрі, перед тим як приземлитися. Оцінюється цей елемент у 7,0 балів.[43][44] У листопаді 2016 року Чоловічий технічний комітет Міжнародної федерації гімнастики заборонив виконувати потрійне сальто вперед або назад (у тому числі стрибок «The Radivilov») із 2017 по 2020 роки [45]. Див. такожПримітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_-_DSC_1596.jpg)
_-_DSC_4611.jpg)
_-_DSC_4791.jpg)
_-_DSC_4977.jpg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
