Пітер Барлоу
Пітер Барлоу (англ. Peter Barlow; 13 жовтня 1776 — 1 березня 1862)[5][6] — англійський фізик і математик. Біографічні даніБарлоу народився в Норвічі. Освіту отримав самостійно. В 1801 році у віці двадцяти п'яти років його було призначено викладачем математики в Королівське військове училище у Вулічі (південно-східний Лондон)[5][7]. На цій посаді Барлоу працював до 1847 року[6]. У 1823 році він став членом Королівського товариства а через два роки отримав медаль Коплі. Член Петербурзької (1826) і Французької (1828) академій наук. У 1832 році його було обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук[8]. Барлоу приділяв багато уваги паровозобудуванню і брав участь у засіданнях залізничних комісій у 1836, 1839, 1842 та 1845 роках. Він також провів декілька розслідувань для новоствореної Залізничної інспекції на початку 1840-х років. Його сини Пітер Вільям Барлоу та Вільям Генрі Барлоу стали видатними інженерами-будівельниками XIX століття. Наукові заслугиНаукові роботи відносяться до магнетизму, електромагнетизму, оптики. Підготував математичні таблиці квадратів та кубів, квадратних і кубічних коренів, обернених величин всіх цілих чисел до 12500 («таблиці Барлоу»[9]). Вивчав досконалі числа. Досліджував земний магнетизм, вивчав вплив заліза на покази корабельного компаса і запропонував метод його коригування. Провів піонерські дослідження опору металів, деревини, каменю, цементу. Він зробив значний внесок у створення «Encyclopaedia Metropolitana». Барлоу отримав багато нагород від британських і зарубіжних наукових співтовариств.
Пітер Барлоу також опублікував декілька робіт з теорії міцності матеріалів, а саме «Нарис про міцність і напруження в деревині» (1817) та «Монографію про опір матеріалів». Шосте видання (1867) першої з цих робіт було підготовлене синами Барлоу після його смерті і доповнене біографією їх батька. Також, відомий роботами, присвяченими дослідженню електромагнетизму (колесо Барлоу), розробці конструкцій ахроматичних телескопів (лінза Барлоу)[5][7]. Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia