У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піно.
«Піно-грі» (фр.pinot gris) — технічний (винний) сорт винограду, який використовується для виробництва білих вин. Належить до еколого-географічної групи західноєвропейських сортів винограду. Нині поширений на всіх континентах. Попри те, що шкірка ягід забарвлена в червонуваті відтінки, виноград цей відносять до білих сортів.
Розповсюдження
Сорт винограду «піно-грі» походить з французьких виноробних регіонів Шампань або Бургундія і є однією з мутацій винограду «піно-нуар» з широкого сімейства бургундських вин. На початку XVIII століття він широко розповсюдився з Німеччини. В Австрії цей сорт винограду з'являється значно раніше — сюди він був завезений ченцями-цистерціанцями в XIII-XIV століттях (звідки й місцева назва «Сірий ченець» («Grauer Mönch»). Зараз «піно-грі» займає значне місце на виноробних площах Франції (2. 582 га у 2007 році), Німеччини (4. 413 га у 2008 році, тобто 4,1 % від загальної площі виноградників), Австралії (2. 469 га у 2007 році), Нової Зеландії (1. 383 га у 2007 році), Австрії (300 га), Швейцарії (214 га), в Люксембурзі, Румунії, Молдові, Угорщині, Хорватії, Канаді, ПАР, Китаї, в Україні та ін. Всього у світі під цей сорт винограду відведено близько 15 тисяч га.
Загальні відомості
З винограду «піно-грі» виходять малокислі, з великою кількістю різних екстрактів білі вина з досить високим вмістом алкоголю. Ці вина соковитого золотистого кольору, при високій якості продукту до якого додаються коричневі відтінки. Смак освіжаючий, з яблучною складовою. Вино пропонується подавати до рибних страв або як аперитив.
Ягоди цього сорту винограду мають форму від круглої до овальної, середньої величини й на гроні щільно прилягають одна до іншої. Колір ягід — від рожевого до червоного, дозрілі ягоди іноді мають сірий відтінок. Шкірочка тонка, але досить міцна. Листя п'ятипалі, середньої величини, округлі, темно-зеленого кольору. Краї — зубчасті, поверхня — бугристо-грубувата. Молоді листки вкриті волосками, які згодом зникають.
Виноград «піно-грі» дозріває рано і досить уразливий при ранніх заморозках. Водночас його деревоподібна лоза добре переносить помірні морози Центральної Європи.
Синоніми
Сорти винограду «піно-грі» відомі також під назвами:
Affume
Anche cendree
Arnaison gris
Arnoison gris
Aserat
Auvergnas gris
Auvergne gris
Auvernas gris
Auvernat gris
Auvernet
Auxerrat
Auxerrois gris
Auxois
Baratszinszolo
Bayonner
Beurot
Biliboner
Blauer Riesling
Blauer Traminer
Borgogna grigio
Burgundac sivi
Burgundske sede
Burgundske sive
Burot
Casper
Champagner
Claevner roth
Cordelier gris
Cordonnier gris
Crvena klevanjka
Druher
Drusen
Drusent
Druser
Edelclaevner
Edelklevner
Enfume
Faultraube
Fauvet
Friset
Fromenteau gris
Fromentot
Grau Clevnet
Grauclevner
Graue Burgunder
Grauer Claevner
Grauer Klevner
Grauer Monch
Grauer Riesling
Grauer Rulander
Grauer Tokayer
Grauklaeber
Grauklaevner
Grauklevner
Graburgunder (данське)
Gris commun
Gris cordelier
Gris de Dornot
Griset
Hamsas szollo
Hamuszolo
Hamvas szolo
Kapuzinerkutten
Klebroth
Kleiner Traminer
Kleingrau
Klevanjka
Klevanjka crvena
Klevner rot
Levraut
Malvasier grau
Malvoisie oder Malvoisien
Mauserl
Mausfarbe
Monch grau
Molvoisie valais
Moreote gris
Moreote gris rouge
Murys
Muscade
Musler
Noirien gris
Ouche cendree
Petit gris
Pineau cendree
Pineau gris
Pinot Beurot
Pinot burot
Pinot cendre
Pinot franc
Pinot gris
Pinot grigio
Pinot seryi
Piros kisburgundi
Pirosburgundi
Pyzhik
Rauchler
Raulander
Raulander
Rehfahl
Reilander
Rheingau
Rheingrau
Rheintraube
Riesling grau
Rohlander
Rolander
Rollander
Rolonder Drusen
Roter Burgunder
Roter Clewner
Roter Klevner
Rothe Savoyertraube
Rother Claevner
Rother Clevner
Rother Clewner
Rother Drusen
Rother Klaevener
Rother Klaevner
Rother Klevner
Rother Rulander
Rothfrankisch
Rouci sedive
Rulander
Rulender
Rulander sivi
Rulanda
Rulandac sivi
Ruhlandi
Rulander
Rulandske sede
Ryjik
Ryzik
Schieler
Speierer
Speirer
Speyeren
Speyerer
Speyrer
Spinovy hrozen
Stahler
Strahler
Szurke kisburgundi
Szurke Klevner
Szurkebarat
Tockay gris
Tockayer
Tokay
Tokay d'Alsace (раніше)
Tromenteau gris
Valais
Viliboner
Villibroner
Vinum Bonum
Wilibroner і Zelenak
Література
Walter Hillebrand, Heinz Lott und Franz Pfaff: Taschenbuch der Rebsorten. 13. Auflage. Fachverlag Fraund, Mainz, 2003, ISBN 3-921156-53-x.
Pierre Galet: Dictionnaire encyclopédique des cépages. 1. Auflage. Hachette Livre, 2000, ISBN 2-0123633-18.
C. u. F. Lange: Das Weinlexikon. 1. Auflage. Fischer Verlag, 2003, ISBN 3-596-15867-2.
Dagmar Ehrlich: Das Rebsorten ABC. 1. Auflage. Hallwag (Gräfe & Unzer), München, 2005, ISBN 3-7742-6960-2.
Jancis Robinson: Das Oxford Weinlexikon, 3. überarbeitete Ausgabe. 1. Auflage. Gräfe und Unzer Verlag, München, 2007, ISBN 978-3-8338-0691-9.