Пікос-де-Европа
Пікос-де-Европа (ісп. Picos de Europa, буквально — «Піки Європи») — гірський хребет на півночі Іспанії, розташований на території провінцій Астурія, Кантабрія і Леон. Найвища точка, пік Торре-де-Серредо (2648 м н.р.м.), також є найвищою вершиною усієї системи Кантабрійських гір. Геологічно хребет складений вапняками, багато карсту. Хребет складається із трьох великих масивів, при цьому Західний (Корніон, Пенья-Санта, 2596 м) і Центральний (Урріелес) масиви розділяє ущелина глибиною близько 1500 м, по ній протікає річка Карес.[1] Східний массив (Андара) є природною межею між Астурією і Кантабрією. Менш глибокі ущелини у верхів'ях річок Селья і Добра. У горах Пікос-де-Еуропа розташовані найглибші печери Іспанії: Торка-дель-Серро (−1589 м), Sima de la Cornisa (−1507 м), Torca los Rebecos (−1255 м) і Pozo del Madejuno (−1252 м). У горах збереглися рідкісні види флори і фауни (іберійський вовк, іспанський козел, кантабрійський бурий ведмідь, сарна), деякі з них на території Іспанії зустрічаються лише тут. Для охорони природної зони був створений однойменний національний парк, включений ЮНЕСКО у Всесвітню мережу біосферних резерватів. Поза парком гірські території використовуються як пасовища для (астурійської вівці). ПриродаКантабрійські бурі ведмеді (Ursus arctos pyrenaicus) і вовки (Canis lupus signatus) живуть у більш віддалених регіонах. Досить часто зустрічаються сарни (Rupicapra pyrenaica parva) (згідно зі звітом Міністерства охорони навколишнього середовища за 2006 рік, їх було зафіксовано близько 8000); поширені сарни і канюки, часто зустрічаються різні види орлів і грифів, а в парку є різноманітна популяція метеликів. Більша частина регіону зараз охороняється як єдиний Національний парк Пікос-де-Європа в іспанських провінціях Кантабрія, Астурія і Леон; астурійська частина була першим національним парком в Іспанії. Доступ здійснюється через другорядні дороги до кожного з трьох масивів з півночі, а з півдня - до канатної дороги у Фуенте-Де та до Каїна на початку каньйону Карес. ВершиниНайвищі вершини:
ДжерелаРесурси Інтернету
Примітки
Краєвиди |
Portal di Ensiklopedia Dunia