Південноарабська абетка
Південноарабська абетка (старопівденноарабські мови: 𐩣𐩯𐩬𐩵 (ms3nd); сучасна араб. المُسنَد (musnad)) — абджад, який використовувався для запису древніх південноарабських мов (сабейської, мінейської, катабанської, хадрамаутської) та мови геєз (ця мова — ефіосемітська).[1] Серед цих давніх мов найдовше протрималася сабейська — зникла аж у шостому столітті. Зараз єдиним живим представником цих мов є мова разіхі (Rāziḥī), поширена в Ємені. Південноарабська абетка використовувалася на землях древнього Ємену (Сабейське царство, Катабан, Хадрамаут, Мінейське царство, Хім'яр), Ефіопії та Еритреї. Південноарабська абетка виникла у 8 ст. до н. е. від протосинайського алфавіту.[2] Напрям письма — справа наліво, хоча іноді трапляються написи бустрофедоном.[3] Кількість написів цим письмом — більше 15000 (сабейською мовою — близько 5000).[4] Є досить довгі написи.[3] Південноарабський алфавіт мав також курсивну форму — забур (zabūr). Забуром писали на дерев'яних дощечках.[1] Знаки письмаМуснад (монументальне письмо)
Забур (курсивне письмо)Забур (курсивна форма арабської абетки) не має знаку для звука ẓ; коли на письмі потрібно відобразити цей звук, то використовують букву для звука ḍ. Наприклад, слово 𐩣𐩰𐩼𐩧 mfẓr («міра ємності»), написане монументальною формою письма, курсивом (забуром) писатиметься як mfḍr.[5] Порівняння з ефіопським письмом
Примітки
Посилання |