|
Проценко Іван Сергійович
Проценко Іван Сергійович (*07.01.1912, с. Березівка - †15.10.1995, Долинська) - краєзнавець, учасник французького руху опору, ветеран ІІ Світової війни, завуч, вчитель української мови, нагороджений орденом Червоного прапора, лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Ястребова. ЖиттєписВ 1925 р. закінчив Березівську чотирирічну школу. Під час відвідин парку "Веселі Боковеньки" зустрічався з М.Л. Давидовим, про що залишив короткі спогади. В 1938 р. закінчив Олександрійську педагогічну школу. В 1935 році Іван Сергійович, вчитель початкової школи, був призваний на військову службу, яка тривала до 1937 року. Повернувся до педагогічної діяльності після закінчення Запорізького вчительського інституту в 1940 р., став інспектором шкіл Долинського районного відділу освіти. 10 липня 1941 року Проценко знову одягає військову форму, його призначено командиром мінометного взводу 2-го запасного стрілецького полку. Брав участь у боях за Дніпропетровськ, Харків, воював на Донеччині. У квітні 1942 року нагороджений орденом Червоного Прапора, йому присвоїли звання молодшого лейтенанта. Після тяжкої контузії Проценко потрапляє у полон. Восени 1942 року його перевозять на північ окупованої Франції, в департамент Па-де-Кале, на роботу в шахти компанії „Нор”. За допомогою французьких шахтарів-підпільників (франтирерів) Івану Сергійовичу вдалося налагодити зв'язок зі „Спілкою російських патріотів”. Було організовано ланцюг „Стріла”, об'єднаний 15-ма трійками підпільників. Через поляка-антифашиста Юзефа Тлочека надходили повідомлення радянського Інформбюро у вигляді листівок, їх розповсюджували у шахті. Проценко у своїх спогадах вказував на те, що агітаційна робота мала позитивний результат: були випадки, коли навіть солдати-власівці, задіяні в охороні шахт, зі зброєю в руках переходили до партизанів. У 1943-1944 роках вдалося організувати втечу в’язнів з підземелля. Після закінчення війни, у серпні 1945 року Івана Сергійовича репатрійовано на Батьківщину, демобілізувався він через три місяці після повернення. У повоєнний час Проценко займався педагогічною діяльністю, був відзначений Грамотою Міністерства освіти УРСР, значком „Відмінник народної освіти”. Згодом підтвердження антифашистської діяльності Проценка під час полону у Франції та Німеччині надійшли від колишніх військовополонених – учасників руху Опору, жителів Воронезької, Курської, Калінінської областей. Працював вчителем української мови, завучем, директором загальноосвітніх шкіл Долинської. Розробляв проблематику таких краєзнавчих тем - історія будівництва і розвитку ст. Долинської, сіл Антонівки та Березівки, діяльність письменника А. Тесленка, творчість свого дядька художника та реставратора С.А. Проценка, становлення закладів освіти району, підпільно-диверсійний рух в роки ІІ Світової війни. Матеріали публікувалися в журналі "Українська мова та література в школі", обласних і районних газетах, окремих виданнях. Частина матеріалів І.С. Проценка знаходиться у фондах ДАКрО, ДАПО, музеїв. В 1990-х р.р. на громадських засадах був директором районного краєзнавчого музею. Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Ястребова 1995 р. Його іменем названа районна краєзнавча премія заснована в 1997 р. Бібліографія
Література та посилання
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
