|
ПротомаестроПротомаестро або прото — титул у Венеційській республіці, що надавався керівникам будівництва або старшим технічним спеціалістам, які обслуговували будівлі та інженерні споруди у містах Венеційської лагуни[1]. Термін відомий з XV століття (кватроченто). Термін «протомаестро» не був синонімом понять «архітектор» або «автор проєкту будівлі»; «прото» часто поєднував різні ролі — архітектора, виконроба, клерка[2], керівника будівництва, координатора, розпорядника фінансів на будівництво[1]. На думку Вінченцо Скамоцці, зокрема «прото» «мав розуміти всі аспекти будівництва, такі як облаштування фундаментів, зведення стін і склепінь, а також вміти зводити колони і всі види цегляного орнаменту, й уміти встановлювати різьблені камені на їхні місця належним чином»[3]. Посада протомаестро була престижною і добре оплачуваною. Будівлі зводилися протягом багатьох років, тому прото мав постійне місце роботи з гарною заробітною платою, часто із наданням житла та харчування. Під час будівництва Сан-Заккарія у 1458 році прото був призначений Антоніо Гамбелло з оплатою 100 дукатів на рік. Його наступник Мауро Кодуччі отримував 80 дукатів (нижча зарплата, імовірно, була пов'язана з тим, що взимку Кодуччі міг повертатися в Бергамо). Антоніо Ріццо як прото Палацу дожів у 1484 році отримував 100 дукатів, влітку 1485 року його зарплату збільшили до 125 дукатів, а в жовтні 1491 року вона становила не менше 200 дукатів[1]. Відомо також, що взимку 1544 року зарплата протомаестро Собору Святого Марка, архітектора Якопо Сансовіно, становила 200 дукатів на рік[2]. Протомаестро відповідав за всі аспекти будівництва. Коли під час будівництва за невідомих до кінця причин обвалилася частина Бібліотеки Марчіана, Сансовіно позбавили посади протомаестро, піддали великому штрафу і ув'язнили[4]. Будівництво нової будівлі бібліотеки розпочали за проєктом Сансовіно у 1537 році. 18 грудня 1545 року обвалилося склепіння, виконане з важкої кладки[5]. Під час подальшого розслідування Сансовіно стверджував, що робітники передчасно прибрали тимчасові дерев'яні опори до моменту застигання бетону, і що постріл з гармати, який як салют було зроблено з галери неподалік від площі Святого Марка, спричинив фатальне тремтіння конструкції. Проте архітектора було засуджено на особисту компенсацію вартості збитків (від 800 до 1000 дукатів), на що йому знадобилося 20 років[5]. У 1565 році прокуратори списали залишок боргу в обмін на скульптурні роботи Сансовіно. Рішення прокураторів, датоване 20 березня 1565 року, зберігається в Державному архіві Венеції[6]. Крім того, виплата заробітної плати протомаестро була припинена до 1547 року. Після обвалу конструкцію було змінено: для підтримки даху використали легшу дерев'яну конструкцію[5]. Відомі «прото»Відомі архітектори, такі як Якопо Сансовіно[7], Бальдассаре Лонґена та П'єтро Саккардо[en] були протомаестро базиліки Святого Марка у Венеції. Алессандро Треміньон був прото Венеційського арсеналу, а Андреа Тіралі — прото для Magistrato alle acque[en], установи, що займалася гідравлічними системами Венеціанської лагуни. Антоніо Ріццо та П'єтро Ломбардо були протомаестро Палаца дожів[3]. Сьогодні цей термін досі використовується Венеційським патріархатом для позначення особи, що контролює обслуговування базиліки Святого Марка[8][9]. Примітки
|
