Генерал-губернатор моря був верховним головнокомандувачем венеційського флоту в мирний час. Під час війни його замінював Генерал-капітан моря (італ.Capitano Generale da Mar), що мав більш широкі повноваження[1]. Посаду, зазвичай, обіймали на три роки, але під час війни призначення нового Генерал-капітана моря зазвичай супроводжувався також виборами нового Генерал-губернатора моря[2]. З першої половини XVI століття генерал-губернатор моря також фігурує як губернатор венеційських Іонічних островів. Згодом це призначення стало регулярним (як італ.Provveditore Generale del Levante) зі своєю штаб-квартирою на іонічному острові Корфу. Генерал-губернатор моря був старшим цивільним і військовим губернатором Іонічних островів у мирний час[3][4].
Зазвичай він піднімав свій прапор на галері, хоча пізніше йому було дозволено замість нього використовувати вітрильний лінійний корабель[2]. На знак його верховної влади на юті його судна встановлювалось три ліхтарі[5].
Під час війни, через участь Генерал-губернатора моря в діях флоту, його іноді заміняв Генерал-губернатор трьох островів (італ.Provveditore Generale delle Tre Isole), що стосувалось островів Корфу, Кефалонії та Закінтосу, пізніше перейменований на Генерал-губернатор чотирьох островів (італ.Provveditore Generale delle Quattro Isole) після приєднання до венеційських володінь острову Лефкада у 1684 році[3][4].
Посада була скасована після ліквідації Венеційської республіки та початку французького панування на Іонічних островах у червні 1797 року.
Перелік Генерал-губернаторів моря
В період з 1684 по 1797 роки посаду Генерал-губернаторів моря обіймали такі особи[6]:
Arbel, Benjamin (2013). Venice's Maritime Empire in the Early Modern Period. A Companion to Venetian History, 1400–1797. BRILL. с. 125—253. ISBN978-90-04-25252-3.