Венеційський патріархат

Венеційський патріарха́т
лат. Patriarchatus Venetiarum
італ. Patriarcato di Venezia
Базиліка Святого Марка
Базиліка Святого Марка
Базиліка Святого Марка
ЦеркваКатолицька церква
Обрядримський обряд
КраїнаІталія Італія
ТериторіяВенеції
ПровінціяВенеційська
Головне містоВенеція
Дата заснування8 жовтня 1451
Площа871 км²
Населення384,469 осіб
Кількість католиків327,000 осіб (на 2015)
Відсоток католиків85.1 %
Парафій128
Катедральний соборБазиліка Святого Марка
ІєрархФранческо Моралья
Патронсвятий Марк
ЄпископФранческо Моралья
patriarcatovenezia.it
CMNS: Венеційський патріархат у Вікісховищі

Венеційський патріарха́т (лат. Patriarchatus Venetiarum; італ. Patriarcato di Venezia) — архідіоцезія (патріархат) римського обряду Католицької церкви в Італії, з центром у місті Венеція. Охоплює терени Венеції. Входить до складу Венеційської церковної провінції. Заснована 8 жовтня 1451 року. Голова — патріарх Венеційський. Центральний храм — Базиліка Святого Марка. Суфраганні діоцезії — Адріє-Ровігська, Беллуно-Фельтрівська, Веронська, Вітторіо-Венетська, Віченцівська, Кіоджівська, Конкордіє-Порденонська, Падуанська і Тревізька. Площа — 871 км². Населення — 384,469 ос.; з них католики — 327,000 ос. (85.1%). Чинний голова — Франческо Моралья, патріарх Венеційський. Один із трьох патріархатів Католицької церкви.

Назва

  • Венеційський патріарха́т (лат. Patriarchatus Venetiarum, італ. Patriarcato di Venezia)
  • Венеційська архідіоце́зія (лат. Archidioecesis Venetiarum)
  • Венеційське архієпи́скопство — за титулом ієрарха і назвою катедри.
  • Оліво́льська діоце́зія (лат. Dioecesis Olivolum) — стара назва у 774—1091 роках за назвою острова Оліволо.
  • Оліво́льське єпи́скопство — стара назва у 774—1091 роках за титулом ієрарха.
  • Касте́льська діоце́зія (лат. Dioecesis Castellum) — стара назва у 1091—1451 роках за назвою острова Кастелло.
  • Касте́льське єпи́скопство — стара назва у 1091—1451 роках за титулом ієрарха.

Історія

774 року була заснована Олівольська діоцезія[1], на Олівольському острові в районі сучасної Венеції. Вона була суфраганною діоцезією Градського патріархату на північному сході Італії.

881 року до Олівольської діоцезії приєднана Маламоккська діоцезія[1].

1091 року Олівольська діоцезія була перейменована на Кастельську діоцезію[1]. Вона залишалася в підпорядкуванні Градського патріархату.

8 жовтня 1451 року Кастелська діоцезія перетворена на Венеційський патріархат[1]; Градський патріархат скасовано[1].

1466 року до Венеційського патріархату приєднана Еквільйоська діоцезія[1].

1818 року до Венеційського патріархату приєднана Торчельська діоцезія[1].

Катедра патріарха розташована в Базиліці Святого Марка. До 1807 року Базиліка Святого Петра в Кастелло мала статус собору і була місцеперебуванням катедри патріарха.

Патріархи

Докладніше: Патріарх Венеційський

Статистика

Згідно з «Annuario Pontificio» і Catholic-Hierarchy.org:

Рік Населення Священики Диякони Ченці Парафії
католики загалом % загалом секулярні ченці вірних на священика чоловіки жінки
1950 376.200 382.316 98,4 486 230 256 774 666 2.875 74
1969 430.000 432.915 99,3 602 281 321 714 351 1.680 121
1980 451.000 465.000 97,0 556 258 298 811 428 1.450 126
1990 419.200 437.500 95,8 504 241 263 831 12 373 1.323 128
2000 368.157 373.560 98,6 394 225 169 934 29 239 879 128
2001 366.292 371.870 98,5 392 216 176 934 25 247 819 128
2002 365.030 370.558 98,5 390 214 176 935 23 239 790 128
2003 362.814 368.339 98,5 394 219 175 920 23 233 763 128
2004 365.332 370.895 98,5 392 226 166 931 31 227 736 128
2011 349.163 376.659 92,7 393 236 157 888 27 224 558 128
2012 348.922 376.399 92,7 392 233 159 890 27 228 539 128
2015 327.000 384.469 85,1 313 173 140 1.044 33 223 462 128
2016[2] 313.477 368.551 85,1 306 170 136 1.024 29 197 419 129

Суфраганні діоцезії

  1. Адріє-Ровігська діоцезія
  2. Беллуно-Фельтрівська діоцезія
  3. Веронська діоцезія
  4. Вітторіо-Венетська діоцезія
  5. Віченцівська діоцезія
  6. Кіоджівська діоцезія
  7. Конкордіє-Порденонська діоцезія
  8. Падуанська діоцезія
  9. Тревізька діоцезія

Деканати

Сан Марко-Кастелло, Сан Поло-Санта Кроче-Дорсодуро, Лідо, Каннареджо-Еустаріо, Местре, Карпенедо, Фавара-Альтино, Кастеллана, маргера, Гамбараре, Ераклеа, Йесоло, Каорле.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Венеційський патріархат [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] // Catholic-Hierarchy.org.
  2. ↑ Dati dall'Annuario Pontificio cartaceo del 2017.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Венеційський патріархат