Протолче

Протолче, Протолча — місто на півдні острова Хортиця. Було одним з головних міст перед відправленням до Царгорода і місцем збору руських дружин перед походами на степовиків.

Загальний опис

Назва походить від «протолча, протолочча» — стиснута течія річки, перекати, пороги; вузьке місце між крутих берегів; або від «протолочити», тобто прокласти стежинку.

Із західної сторони острова Хортиці плавні у північному напрямку поступово звужуються, досягаючи підвищеного берега

Олександр Всеволодович Бодянський, учень Дмитра Яворницького вперше знайшов Протолчу. 1976 року почалися археологічні дослідження.

Протолча постійно існувала щонайменше з кінця 10 сторіччя до кінця 14 сторіччя, хоча називається також початок 5 сторіччя[1], за часів просування грецьких колоній поселення. До 1243 року місто було руським (українським). Після 1243 року місто входило до Золотої Орди з населенням — бродники. Зникнення Протолчі відносять до початку 15 сторіччя, саме до переходу земель до Великого Литовського князівства з Золотої Орди.

Поселення мало декілька гектарів площі. Протолча мала фортецю[джерело?]. У місті був перший в Україні християнський собор 9 сторіччя, на місці якого згодом було влаштоване паганське капіще. Населення Протолчі було великою мірою слов'янське, у більшості християнське. На ранньому етапі у ньому жило багато греків[джерело?]. У місті оброблялися метали і були інші ремесла. Тутешній народ мав назву бродники, тому що обслуговував броди[2]. Юрій Вілінов називає Протолчу столицею бродників.

Тут був Протолчий брід, що вів з правого берега через Старий Дніпро на південну, плавневу частину Хортиці і далі через череду озер і Новий Дніпро на лівий берег. Дніпровий брід існував до 1956 року. коли він був залитий водами Каховського водосховища.

Літописи

Вперше згадане о 1103 року у зв'язку з походом Святополку проти половців. Взимку 1190 року Ростислав Рюрикович пішов проти половців «…поїхали вони бистро у напад до Протолчего і тут зайняли багато стад половецьких на лузі на дніпровськім. А за Дніпром неможно було їм їхати, а то Дніпро було у кризі…». В останній раз Протолча згадується у зв'язку з битвою на річці Калка у 1223 році, коли руси і половці були переможені монголами.

Див. також

Посилання

Література

  • Шевченко Т. К. Звіт про роботу Хортицької археологічної експедиції 1976 р. // НА ІА HAH України. — 1976/137, ф.е. 8268-8270
  • Казачек Н. Л. Некоторые аспекты формирования комплексов археологических памятников на о. Хортица // Вестник краеведа. — Запорожье, 1990. — № 1. — С. 16
  • Кобалія Д. Р. Пам'ятки історії та археології в Національному заповіднику «Хортиця»
  • Фоменко В. Г. Где был древний Протолчий брод? // Известия Всесоюзного географического общества. — 1963. — Т. 95, вып. 6. — С. 547—550.
  1. ↑ Сокульський А. Л. Археологія Протолче, його просторово-планіграфічна характеристика // Сокульський А. Л. Козацька Хортиця. Історико-культурне значення в процесі виникнення і становлення запорозького козацтва: монографія. — Запоріжжя: [КПУ], 2008. — С. 197—220.
  2. ↑ Вілінов Ю. А. Літописне Протовче // Вілінов Ю. А. Хортиця — острів у філіграні епох і шляхів. — Запоріжжя: Полиграф, 2005. — С. 106—116.