Програма міжнародного оцінювання учнів[1][2] (англ.Programme for International Student Assessment, PISA) — міжнародне дослідження, координоване Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у країнах-членах та країнах, що не є членами, з метою оцінювання освітніх систем шляхом вимірювання освітніх досягнень 15-річних учнів в математиці, природничих наукам та читанні.[3] Вперше його провели 2000 року, і повторюють кожні три роки. Його метою є надання порівняльних даних задля допомоги країнам у покращення їхніх освітніх політик та результатів. Воно вимірює вміння розв'язувати проблеми і когнітивні здібності.[4]
Результати збору даних 2022 року опубліковані в грудні 2023 року.[5]
Вплив та значення
PISA та подібні міжнародні стандартизовані оцінювання освітніх досягнень все частіше використовують у процесі формування освітньої політики як на національному, так і на міжнародному рівнях.[6]
PISA задумали для того, щоби вписувати у ширший контекст інформацію, яку надає контроль результативності освітніх систем на рівні країн, шляхом регулярного дослідження в рамках загальної, міжнародно узгодженої системи. Досліджуючи зв'язки між навчанням учнів та іншими чинниками, вона може «надавати уявлення про джерела мінливості в результативності як всередині країн, так і між ними».[7]
До 1990-х років національні перевірки використовували лише декілька європейських країн. У 1990-х роках десять країн або регіонів запровадили стандартизоване оцінювання, а з початку 2000-х років ще десять наслідували їхній приклад. До 2009 року лише п'ять європейських освітніх систем не мали національних оцінювань учнів.[6]
Вплив цих міжнародних стандартизованих оцінювань у сфері освітньої політики був значним, зокрема щодо створення нових знань, змін у політики оцінювання та зовнішнього впливу на національну освітню політику в ширшому розумінні.[8][9][10]
Створення нових знань
Дані з міжнародних стандартизованих оцінювань можуть бути корисними для дослідження спричинювальних чинників як у межах, так і між освітніми системами.[6] Мон зазначає, що бази даних, створені великомасштабними міжнародними оцінюваннями, дозволили здійснювати інвентаризацію та порівняння освітніх систем у безпрецедентному масштабі[note 1] за темами, що варіюються від умов навчання математики та читання до інституційної автономії та політики вступу.[11] Вони дозволяють розробляти типології, які можливо використовувати для порівняльного статистичного аналізу індикаторів освітньої результативності, визначаючи наслідки різних політичних рішень. Вони створили нові знання про освіту: результати PISA кинули виклик глибоко вкоріненим освітнім практикам, як-от ранньому розподіленню учнів на професійний та академічний шляхи.[12]
Баррозу та де Карвалью виявили, що PISA забезпечує спільний орієнтир, що з'єднує академічні дослідження в галузі освіти та політичну сферу державної політики, виконуючи роль посередника між різними напрямками знань у сфері освіти та державної політики.[13] Проте, хоч дослідницька спільнота і широко поділяє ключові висновки порівняльних оцінювань,[6] знання, які вони створюють, не завжди допасовуються до порядків денних урядових реформ; це призводить до деяких невідповідних використань даних оцінювань.
Зміни у національній політиці оцінювання
Нові дослідження свідчать про те, що міжнародні стандартизовані оцінювання впливають на національну політику та практику оцінювання. PISA інтегрують у національні політики та практики щодо оцінювання, аналізу, стандартів навчальних програм і цільових показників результативності; її системи та інструменти оцінювання використовують як зразки найкращих практик для вдосконалення національних систем оцінювання. Багато країн явно включили та підкреслюють компетентності, подібні до PISA, у переглянутих національних стандартах і навчальних програмах; інші використовують дані PISA для доповнення національних даних і затвердження національних результатів за міжнародними еталонами.[12]
Зовнішній вплив на національні освітні політики
PISA може впливати на вибір національної освітньої політики різними способами. Участь у міжнародних оцінюваннях, як-от PISA, пов'язують із суттєвими змінами в освітній політиці та такими результатами як збільшення кількості учнів, що продовжують навчання в середній школі, та освітні реформи.[8] Проте критики стверджують, що участь може призводити до небажаних наслідків, зокрема до підвищення рівня повторного проходження курсів та звуження навчальних програм.[9] Вплив PISA також може відрізнятися залежно від конкретного контексту країни.[14]
Розробники політик у більшості країн-учасниць розглядають PISA як важливий показник результативності освітньої системи; звіти PISA можуть визначати проблеми політик та встановлювати порядок денний для дискусій щодо національної політики. Розробники політик, здається, сприймають PISA як придатний і надійний інструмент для міжнародного порівняння результатів системи та її змін у часі; більшість країн — незалежно від того, чи були їхні результати вище, на рівні чи нижче середнього балу PISA — розпочали реформи політики у відповідь на звіти PISA.[12]
Водночас, вплив на національні освітні системи помітно відрізняється. Наприклад, у Німеччині результати першого оцінювання PISA спричинили так званий «PISA-шок»: перегляд раніше ухвалених освітніх політик; у державі, де відмінності регіональних політик ретельно охоронялися, це зрештою призвело до угоди між усіма федеральними землями про запровадження спільних національних стандартів та навіть узаконеної структури для забезпечення їх дотримання.[15] Для порівняння, в Угорщині, де були подібні до Німеччини умови, результати PISA не призвели до значних змін в освітній політиці.[16]
Оскільки багато країн встановили національні цільові показники результативності на основі свого відносного рейтингу або абсолютної оцінки PISA, оцінювання PISA збільшили вплив свого (невиборного) замовника — ОЕСР, як міжнародного контролера освіти та політичного гравця, що означає значний ступінь «передавання політики» з міжнародного на національний рівень; зокрема, PISA справляє «потужний нормативний вплив на напрямок національних освітніх політик».[12] Таким чином, стверджується, що використання міжнародних стандартизованих оцінювань призвело до зміщення акценту на міжнародну, зовнішню підзвітність національних освітніх систем; Рей вважає, що опитування PISA, представлені як об'єктивні, незалежні діагнози освітніх систем, насправді слугують просуванню певних орієнтирів у питаннях освіти.[6]
Національні політичні діячі посилаються на країни, які досягли високих успіхів у PISA, щоби «допомогти легітимізувати та виправдати свої наміри щодо реформ у межах суперечливих національних політичних дебатів».[17] Дані PISA можуть «використовувати для підживлення давніх суперечок навколо наявних конфліктів або суперництва між різними варіантами політики, як це відбувається у Французькій спільноті Бельгії».[18] У таких випадках дані оцінювання PISA використовують вибірково: у публічних дискусіях уряди часто застосовують лише поверхневі аспекти досліджень PISA, як-от рейтинги країн, а не докладніші аналізи. Рей (2010:145, цитуючи Грегера, 2008) зазначає, що часто реальні результати оцінювань PISA ігнорують, оскільки розробники політик вибірково звертаються до даних, щоби легітимізувати політики, запроваджені з інших причин.[19]
Крім того, міжнародні порівняння PISA можуть використовувати для обґрунтування реформ, які не мають зв'язку з самими даними. Наприклад, у Португалії дані PISA використовували для обґрунтування нових механізмів оцінювання вчителів (на основі висновків, які не були виправдані цими оцінюваннями та самими даними); вони також посилили урядовий дискурс щодо питання повторення року учнями (що, за дослідженнями, не покращує результати учнів).[20] У Фінляндії результати PISA (які в інших країнах вважають відмінними) міністри використовували для просування нових політик щодо «обдарованих» учнів.[21] Таке використання та інтерпретування часто виходять із причинно-наслідкових зв'язків, які неможливо легітимно обґрунтувати даними PISA, і зазвичай вимагають докладнішого дослідження за допомогою якісних поглиблених досліджень і повздовжніх опитувань на основі змішаних кількісних і якісних методів,[22] фінансувати які політики часто несхильні.
Останні десятиліття стали свідками розширення сфер застосування PISA та подібних оцінювань: від оцінювання навчання учнів до встановлення зв'язків між «освітньою сферою (їх традиційною компетенцією) та політичною сферою».[23] Це піднімає питання про те, чи достатньо надійні дані PISA для того, щоби слугувати основою для ключових політичних рішень на їх основі, адже, за словами Брейкспіра, дані PISA «все більше формують, визначають та оцінюють ключові цілі національної / федеральної системи освіти».[12] Це означає, що ті, хто визначає зміст перевірок PISA, наприклад, обираючи, що оцінювати, а що не оцінювати, опиняються у становищі значної влади, впливаючи на умови освітніх дебатів та спрямовуючи освітні реформи в багатьох країнах світу.[12]
PISA має на меті перевіряти грамотність учнів у трьох галузях компетентності: читання, математика, природничі науки за невизначеною шкалою.[24]
Перевірка PISA математичної грамотності пропонує учням застосувати свої математичні знання для розв'язання задач, сформульованих у практичних контекстах. Для розв'язання цих задач учні повинні задіяти низку математичних компетенцій, а також широкий спектр знань математичного змісту. Натомість, TIMSS вимірює традиційніший зміст шкільної програми, як-от розуміння дробів та десяткових чисел і взаємозв'язку між ними (досягнення навчального плану). PISA претендує на вимірювання застосовності освіти до реальних життєвих задач і навчання впродовж життя (знання, необхідні для працевлаштування).
У перевірці з читання «OECD/PISA не вимірює, наскільки вправними читачами є 15-річні учні, чи наскільки вони компетентні у завданнях із розпізнавання слів, чи з правопису». Натомість, вони повинні бути здатними «конструювати, розширювати значення прочитаного та рефлексувати над ним у широкому спектрі як тяглих (англ.continuous), так і нетяглих (англ.non-continuous) текстів».[25]
PISA також оцінює учнів у новаторських галузях. У 2012 та 2015 роках, окрім читання, математики та природничих наук, учні проходили перевірку зі спільного розв'язування задач. 2018 року додатковою новаторською галуззю була глобальна компетентність.
Втілення
PISA спонсорується, управляється та координується ОЕСР, але фінансується країнами-учасницями.[джерело?]
Метод перевірки
Вибірка
Учні, яких перевіряє PISA, мають вік від 15 років і 3 місяців до 16 років і 2 місяців на початок періоду оцінювання. Навчальний рік, у якому перебувають учні, до уваги не беруть. Перевіряють лише учнів, які відвідують школу, а не тих, хто навчається вдома. Проте в PISA 2006 року декілька країн також використали вибірку учнів на основі класів. Це дало змогу дослідити взаємодію віку та навчального року.
Для виконання вимог ОЕСР кожна країна повинна відібрати вибірку щонайменше в 5 000 учнів. У малих країнах, як-от Ісландії та Люксембургу, де навчається менше ніж 5 000 учнів на кожен рік, перевіряють усю вікову когорту. Деякі країни використовували набагато більші вибірки, ніж це вимагається, щоб уможливити порівняння між регіонами.
Перевірка
Документи перевірки PISA на шкільному столі (Нова Гімназія, Ольденбург, Німеччина, 2006 рік)
Кожен учень проходить двогодинну комп'ютерну перевірку. Частина перевірки складається із завдань з вибором відповіді, а частина передбачає розгорнуті відповіді. Загальний обсяг матеріалу для оцінювання становить шість із половиною годин, але кожен учень не проходить усі частини перевірки. Після когнітивної перевірки учні-учасники майже одну годину відповідають на питання анкети про них самих, включно зі звичками в навчанні, мотивацією та сімейними обставинами. Директори шкіл заповнюють анкету, у якій описують демографічні показники школи, фінансування тощо. 2012 року учасникам, уперше в історії великомасштабних перевірок та оцінювань, було запропоновано новий тип завдань — інтерактивні (складні) задачі, які вимагали дослідження нового віртуального пристрою.[26][27]
Країнам дозволено поєднувати PISA з додатковими національними перевірками.
Німеччина робить це у дуже масштабний спосіб: на наступний день після міжнародної перевірки учні проходять національну перевірку під назвою PISA-E(інші мови) (E = нім.Ergänzung = доповнення). Завдання перевірки PISA-E ближчі до TIMSS, ніж до PISA. У той час як лише близько 5 000 німецьких учнів беруть участь у міжнародній та національній перевірках, ще 45 000 проходять лише національну перевірку. Ця велика вибірка необхідна для забезпечення можливості аналізу за федеральними землями. Після суперечки щодо інтерпретації результатів 2006 року ОЕСР попередила Німеччину про можливе відкликання права використовувати назву «PISA» для національної перевірки.[28]
Масштабування даних
Від початку PISA розробили, маючи на думці один конкретний метод аналізу даних. Оскільки учні працюють з різними зошитами завдань, необроблені результати необхідно «масштабувати» для забезпечення змістовних порівнянь. Оцінки масштабують так, щоби середнє значення ОЕСР у кожній галузі (математика, читання та природничі науки) становило 500, а стандартне відхилення — 100.[29] Це справедливе лише для початкової ітерації PISA, коли цю шкалу було запроваджено вперше, а наступні ітерації пов'язуються з попередніми через методи масштабування за допомогою теорії педагогічних вимірювань(інші мови) (англ.item response theory, IRT).[30][31]
Породження оцінок рівня компетентності здійснюється з використанням розширення латентної регресії моделі Раша(інші мови), моделі теорії педагогічних вимірювань(інші мови) (IRT), відомої також як обумовлювальна модель (англ.conditioning model) або популяційна модель (англ.population model). Оцінки компетентності подаються у вигляді так званих вірогідних значень (англ.plausible values), що уможливлюють незміщені оцінки відмінностей між групами. Латентна регресія разом із використанням гауссового апріорного розподілу компетентностей учнів дозволяє оцінити розподіл рівнів компетентності серед груп учасників.[32] Ці процедури масштабування та обумовлювання описані майже ідентичними термінами у технічних звітах PISA 2000, 2003 та 2006 років. NAEP та TIMSS використовують подібні методи масштабування.
Результати рейтингу
Усі результати PISA подаються у вигляді таблиць за країнами; у нещодавніх ітераціях PISA для деяких країн надаються окремі результати за провінціями чи регіонами. Найбільшу увагу громадськості привертає лише один показник: середні оцінки країн та порівняння їхніх рейтингів між собою. Проте в офіційних звітах рейтинги країн подаються не як прості турнірні таблиці, а як перехресні таблиці, які для кожної пари країн вказують, чи є різниця між їхніми середніми оцінками статистично значущою (імовірно не спричиненою випадковими відхиленнями у вибірці учнів чи в роботі перевірки), чи ні. У сприятливих випадках різниця в 9 балів достатня для визнання її значущою.[джерело?]
PISA ніколи не об’єднує оцінки з математики, природничих наук та читання у загальний бал. Проте деякі коментатори іноді об’єднують результати перевірок з усіх трьох галузей у загальний рейтинг країн. ОЕСР такий метааналіз не схвалює, хоча офіційні підсумки іноді використовують оцінки з головної галузі ітерації перевірки як замінник загальної здібності учнів.
Підсумки рейтингу PISA 2022 року
Результати PISA 2022 року представили 5 грудня 2023 року, вони містили дані близько 700 000 учнів із 81 країни та економіки, причому Сінгапур вийшов у лідери за всіма категоріями.[33]
Як Ліван, так і китайські провінції/муніципалітети Пекін, Шанхай, Цзянсу та Чжецзян брали участь у цій ітерації, але їхні результати не опублікували, оскільки через обмеження, пов’язані з COVID, їм не вдалося повністю зібрати дані.[34]
Індія брала участь у раунді перевірки 2009 року, але відмовилася від участі в перевірці PISA 2012 року, індійський уряд пояснив це рішення тим, що перевірка PISA була несправедливою до індійських учнів.[46] Індія посіла 72 місце серед 73 країн, що брали участь у перевірці 2009 року.[47] Як повідомляло видання The Indian Express, «Міністерство [освіти] дійшло висновку, що між питаннями перевірки та індійськими учнями існує соціокультурний розрив. Міністерство звернеться до ОЕСР із проханням врахувати „соціокультурне середовище“ Індії. Подальша участь Індії у PISA залежатиме від цього».[48] Видання також зазначило, що «Беручи до уваги, що у PISA беруть участь понад 70 країн, незрозуміло, чи зроблять виняток для Індії».
Індія не брала участі у раундах PISA 2012, 2015 та 2018 років.[49]
Комітет Центральної шкільної організації(інші мови) (англ.Kendriya Vidyalaya Sangathan, KVS), а також група секретарів з питань освіти, створена за дорученням прем'єр-міністра ІндіїНарендри Моді, рекомендували, щоб Індія взяла участь у PISA. Відповідно, у лютому 2017 року Міністерство людських ресурсів(інші мови) під керівництвом Пракаша Джавадекара(інші мови) ухвалило рішення припинити бойкот і взяти участь у PISA з 2020 року. Щоб усунути соціокультурний розрив між питаннями перевірки та учнями, було повідомлено, що ОЕСР уточнить деякі питання. Наприклад, слово «авокадо» в одному з питань можуть замінити популярнішим індійським фруктом, як-от манго.[50]
Індія не брала участі у раунді PISA 2022 року, посилаючись на дезорганізацію, спричинену пандемією COVID-19.[51]
Китай
Участь Китаю в перевірці 2012 року обмежувалася Шанхаєм, Гонконгом та Макао як окремими одиницями. 2012 року Шанхай брав участь удруге, знову посівши перші місця з усіх трьох предметів, а також покращивши результати порівняно з перевіркою 2009 року. Оцінка Шанхаю з математики у 613 балів перевищувала середній показник на 113 балів, ставлячи учнів Шанхаю приблизно на три навчальні роки попереду учнів середніх країн. Освітні експерти обговорювали, наскільки цей результат відображає якість загальної освітньої системи в Китаї, звертаючи увагу на те, що Шанхай має вищий рівень добробуту та краще оплачуваних вчителів, ніж решта Китаю.[52] Гонконг посів друге місце з читання та природничих наук, і третє — з математики.
Андреас Шляйхер(інші мови), керівник і координатор підрозділу PISA, заявив, що перевірка PISA, проведена в сільській місцевості Китаю, дала деякі результати, близькі до середнього рівня ОЕСР. Посилаючись на подальші, ще не опубліковані дослідження ОЕСР, він зазначив: «Ми насправді провели PISA у 12 провінціях Китаю. Навіть у деяких дуже бідних районах ви отримуєте результати, близькі до середнього рівня ОЕСР».[53] Шляйхер вважає, що Китай також розширив доступ до шкіл і відійшов від навчання шляхом заучування,[54] демонструючи високі результати як у заучуванні, так і в ширших оцінюваннях.[53]
2018 року в перевірці PISA брали участь китайські провінції Пекін, Шанхай, Цзянсу та Чжецзян. 2015 року учасниками були провінції Цзянсу, Гуандун, Пекін і Шанхай.[55] Когорта Пекін—Шанхай—Цзянсу—Гуандун 2015 року отримала медіану 518 балів з природничих наук, тоді як когорта Шанхаю 2012 року отримала медіану 580 балів.
Критики PISA зазначають, що в Шанхаї та інших китайських містах більшість дітей працівників-мігрантів можуть відвідувати міські школи лише до дев'ятого класу, і через обмеження системи хукоу(інші мови) мусять повертатися до рідних містечок своїх батьків для продовження навчання в середній школі, що спотворює склад учнів старших класів на користь заможніших місцевих сімей. Графік розподілу населення Шанхаю, опублікований у The New York Times, демонструє різке скорочення чисельності 15-річних, які проживають у місті.[56] За словами Шляйхера, 27 % 15-річних Шанхаю виключені з його шкільної системи (і, відповідно, з перевірки). Відтак, частка 15-річних у Шанхаї, які пройшли перевірку PISA, становила 73 %, що нижче за 89 % у США.[57] Після перевірки 2015 року ОЕСР опублікувала глибокі дослідження освітніх систем окремих країн, включно з Китаєм.[58]
2014 року Ліз Трасс, парламентська заступниця Державного секретаря Великої Британії у Міністерстві освіти(інші мови), очолила ознайомчу поїздку до шкіл і центрів підготовки вчителів у Шанхаї.[59] Велика Британія активізувала обміни з китайськими вчителями та школами з метою підвищення якості освіти. 2014 року 60 вчителів із Шанхаю запросили до Великої Британії для обміну методиками викладання, підтримки учнів із труднощами в навчанні, та підготовки інших вчителів.[60] 2016 року Велика Британія запросила ще 120 китайських вчителів із планами впровадити китайські методи викладання у 8 000 школах із державним фінансуванням.[61] До 2019 року близько 5 000 із 16 000 початкових шкіл Великої Британії впровадили шанхайські методи викладання.[62] Після впровадження китайських методів викладання результати британських шкіл у PISA покращилися.[63][64]
Малайзія
2015 року результати Малайзії, як встановила ОЕСР, не відповідали максимальному рівню участі.[65] Опозиційний політик Онг Кіан Мін(інші мови) заявив, що міністерство освіти намагалося відібрати до вибірки більше учнів із високою результативністю з багатих шкіл.[66][67]
Сполучене Королівство
У перевірці 2012 року, як і 2009 року, результати Сполученого Королівства були трохи вищими за середні, при цьому найвищого рейтингу було досягнуто з природничих наук (20-те місце).[68]Англія, Уельс, Шотландія та Північна Ірландія також брали участь як окремі одиниці, при цьому найгірший результат продемонстрував Уельс, який у математиці посів 43-тє місце серед 65 країн та економік. Міністр освіти Уельсу Г'ю Льюїс(інші мови) висловив розчарування результатами, зазначивши, що немає «швидких рішень», але сподіваючись, що кілька освітніх реформ, запроваджених у попередні роки, дадуть кращі результати в наступному раунді перевірок.[69] Сполучене Королівство мало більший розрив між учнями з високими та низькими результатами, ніж середній показник. Різниця між державними та приватними школами після коригування на соціально-економічний статус учнів була незначною. Різниця у результатах між дівчатами та хлопцями на користь перших була меншою, ніж у більшості інших країн, так само як і різниця між місцевими та іммігрантами.[68]
У статті для Daily TelegraphАмброз Еванс-Прітчард(інші мови) застеріг від надмірного акцентування уваги на міжнародному рейтингу Сполученого Королівства, стверджуючи, що надмірна зосередженість на академічних досягненнях у Східній Азії могла сприяти низькій народжуваності в цьому регіоні, що, за його словами, може завдати більшої шкоди економічній результативності в майбутньому, ніж переваги від високого балу PISA.[70]
2013 року Times Educational Supplement(інші мови) (TES) опублікував статтю Вільяма Стюарта «Is PISA Fundamentally Flawed?» («Чи є PISA принципово хибною?»), яка детально висвітлювала серйозні критичні зауваження до концептуальних основ і методів PISA, висунуті статистиками провідних університетів.[71]
У цій статті процитовано професора Гарві Голдстейна(інші мови) з Бристольського університету, який зазначив, що коли ОЕСР намагається виключити питання, підозрювані в упередженості, це може призвести до «згладжування» ключових відмінностей між країнами. «Таким чином вилучаються багато важливих речей», — застеріг він. «На це просто не звертають уваги. Те, що ви бачите, — це щось спільне. Але чи варто на це дивитися? Результати PISA сприймають за чисту монету як певний загальний стандарт для різних країн. Але як тільки ви починаєте це розбирати, на мою думку, все розвалюється».
Доктор Г'ю Моррісон, математик із Королівського університету Белфаста, заявив, що статистична модель, яка лежить в основі PISA, містить фундаментальну нерозв'язну математичну помилку, яка робить рейтинги PISA «позбавленими цінності».[72] Голдстейн зазначив, що заперечення доктора Моррісона висвітлює «важливе технічне питання», якщо не «глибоку концептуальну помилку». Проте він застеріг, що PISA використовують «недоречно», і частина провини за це «лежить на самій PISA. Я думаю, що вони намагаються сказати більше, ніж можуть, і схильні не оприлюднювати негативні чи слабкі аспекти». Професори Моррісон і Голдстейн висловили розчарування реакцією ОЕСР на критику. Моррісон зазначив, що коли він уперше опублікував свої критичні зауваження щодо PISA 2004 року та особисто звернувся до кількох «високопосадовців» ОЕСР із цими питаннями, його зауваження зустріли «абсолютною тишею» і досі не врахували. «Я був здивований, наскільки вони були небалакучими», — сказав він TES. «Це викликає у мене підозри». «PISA вперто ігнорує багато з цих питань», — додав він. «Я досі стурбований».[71]
Професор Свенд Крейнер із Копенгагенського університету погодився: «Одна з проблем, яку мають усі з PISA, полягає в тому, що вони не хочуть обговорювати питання з людьми, які критикують або ставлять запитання щодо результатів. Вони взагалі не хотіли зі мною розмовляти. Я впевнений, що це тому, що вони не можуть себе захистити».[71]
Сполучені Штати Америки
З 2012 року декілька штатів брали участь у перевірках PISA як окремі одиниці. Результати за штатами доступні лише за 2012 та 2015 роки. Пуерто-Рико також брало участь 2015 року як окрема одиниця США.
2018 року Україна вперше взяла участь у цій програмі. PISA-2018-Україна включає інформацію про успішність українських 15-річних підлітків, які у квітні – травні 2018 року складали 2-годинний тест із читання, математики й природничо-наукових дисциплін[74].
В 2022 році Україна вдруге взяла участь в основному етапі PISA. Внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну (з 2022) збір даних відбувався не у квітні-травні 2022 року, одночасно з іншими країнами, а у період з 03 по 26 жовтня 2022 року. Для участі в основному етапі PISA-2022 було відібрано заклади з 19 регіонів України. Вибіркою через безпекову ситуацію та неможливість доступу на тимчасово окуповані територію не було охоплено Донецьку, Харківську, Луганську, Запорізьку, Херсонську та Миколаївську області, а також Автономну Республіку Крим та місто Севастополь. Національний звіт опубліковано в 2023 році[75].
Графік проведення PISA 2025 в Україні передбачає проведення тестування та анектування в 2025 році, оприлюднення звіту в 2026[76].
Фінляндія
Фінляндія, яка здобула кілька перших місць у перших перевірках, зазнала зниження результатів з усіх трьох предметів 2012 року, але залишилася найкращою країною Європи загалом, досягнувши найкращого результату з природничих наук — 545 балів (5-е місце) і найгіршого з математики — 519 балів (12-е місце), в якій країну випередили чотири інші європейські країни. Падіння результатів з математики становило 25 балів у порівнянні з 2003 роком, коли математика востаннє була основною галуззю перевірки. Вперше фінські дівчата незначно перевершили хлопців у математиці. Це також був перший випадок, коли учні фінськомовних шкіл не показали кращих результатів, ніж учні шведськомовних. Колишня міністерка освіти та науки Криста Кіуру висловила занепокоєння через загальне зниження результатів, а також через те, що частка учнів із низькою результативністю зросла з 7 % до 12 %.[77]
Швеція
Результати Швеції знизилися з усіх трьох предметів у перевірці 2012 року, що стало продовженням тенденції 2006 та 2009 років. Найрізкіше падіння було зафіксоване в математиці: оцінка знизилася з 509 балів 2003 року до 478 балів 2012 року. Оцінка з читання впала з 516 балів 2000 року до 483 балів 2012 року. Країна продемонструвала результати нижче середнього рівня ОЕСР з усіх трьох предметів.[78] Лідер опозиції, соціал-демократСтефан Льовен, описав ситуацію як національну кризу.[79] Разом із речником партії з питань освіти Ібрагімом Байланом він зазначив, що найсерйознішою є тенденція до зниження результатів із читання.[79]
2020 року шведська газета Expressen повідомила, що Швеція завищила свої результати у PISA 2018 року, не дотримуючись стандартів ОЕСР. За словами професора Магнуса Хенріксона(інші мови), значна кількість учнів іноземного походження не проходила перевірку.[80]
Дослідження можливих причин розбіжностей у результатах PISA в різних країнах
Хоча самі посадовці та дослідники PISA і TIMSS загалом утримуються від припущень щодо значних і стійких відмінностей у досягненнях учнів між країнами, з 2000 року з'явилися наукові праці, присвячені відмінностям у результатах PISA і TIMSS та їхнім можливим причинам.[81] Дані PISA дали матеріал для книг та статей кільком дослідникам, зокрема Еріку Ганушеку(інші мови), Лудгеру Вьоссману(інші мови), Гайнеру Ріндерманну та Стівену Дж. Чечі, які досліджували взаємозв'язок між успішністю учнів та економічним розвитком,[82]демократизацією та здоров'ям;[83] а також ролями окремих освітніх чинників, як-от іспитів з високими ставками,[84] наявності або відсутності приватних шкіл, і впливу та часу запровадження профільного навчання.[85]
Коментарі щодо точності
Девід Шпіґельгалтер(інші мови) із Кембриджа написав: «PISA насправді подає невизначеність у балах і рейтингах — наприклад, зазначено, що рейтинг Сполученого Королівства серед 65 країн перебуває між 23-м і 31-м місцем. Нерозумно, коли країни базують освітню політику на своїх результатах PISA, як це зробили Німеччина, Норвегія та Данія після поганих результатів 2001 року».[86]
За думкою, висловленою в статті видання Forbes, деякі країни, як-от Китай, Гонконг, Макао та Аргентина, відбирають вибірку для PISA лише з найосвіченіших регіонів або з учнів із найвищими досягненнями, що спотворює результати.[87]
У відкритому листі до Андреаса Шляйхера(інші мови), директора PISA, низка науковців та освітян заявили, що «перевірки ОЕСР та PISA шкодять освіті в усьому світі».[88]
За статтею видання O Estado de São Paulo(інші мови), у Бразилії спостерігається велика різниця між результатами державних і приватних шкіл. Державні школи посіли би гірші місця, ніж Перу, тоді як приватні школи показали би кращі результати, ніж Фінляндія.[89]
↑McGaw, B (2008). The role of the OECD in international comparative studies of achievement. Assessment in Education: Principles, Policy & Practice(англ.). 15 (3): 223—243.
↑Mons, N (2008). Évaluation des politiques éducatives et comparaisons internationales. Revue française de pédagogie(фр.). 164 (липень-серпень-вересень 2008): 5—13.
↑Ertl, H. (2006). Educational standards and the changing discourse on education: the reception and consequences of the PISA study in Germany. Oxford Review of Education(англ.). 32 (5): 619—634. doi:10.1080/03054980600976320. S2CID144656964.
↑D., Greger (2008). Lorsque PISA importe peu. Le cas de la République Tchèque et de l'Allemagne. Revue française de pédagogie(фр.). 164: 91—98. цитовано у Rey, 2010, с. 145
↑Rautalin, M.; Alasuutari (2009). The uses of the national PISA results by Finnish officials in central government. Journal of Education Policy(англ.). 24 (5): 539—556. doi:10.1080/02680930903131267. S2CID154584726.
↑Egelund, N. (2008). The value of international comparative studies of achievement – a Danish perspective. Assessment in Education: Principles, Policy & Practice(англ.). 15 (3): 245—251. doi:10.1080/09695940802417400.
↑Behrens, M. (2006). Préface. У Mons, N.; Pons, X. (ред.). Les standards en éducation dans le monde francophone(фр.). Neuchâtel: IRDP. цитовано у Rey, 2010, с. 142
↑Stanat, P; Artelt, C; Baumert, J; Klieme, E; Neubrand, M; Prenzel, M; Schiefele, U; Schneider, W (2002), PISA 2000: Overview of the study—Design, method and results(англ.), Berlin: Max Planck Institute for Human Development
↑Mazzeo, John; von Davier, Matthias (2013), Linking Scales in International Large-Scale Assessments, chapter 10 in Rutkowski, L. von Davier, M. & Rutkowski, D. (eds.) Handbook of International Large-Scale Assessment: Background, Technical Issues, and Methods of Data Analysis., New York: Chapman and Hall/CRC.
↑von Davier, Matthias; Sinharay, Sandip (2013), Analytics in International Large-Scale Assessments: Item Response Theory and Population Models, chapter 7 in Rutkowski, L. von Davier, M. & Rutkowski, D. (eds.) Handbook of International Large-Scale Assessment: Background, Technical Issues, and Methods of Data Analysis., New York: Chapman and Hall/CRC.
↑Baldi, Stéphane; Jin, Ying; Skemer, Melanie; Green, Patricia J; Herget, Deborah; Xie, Holly (10 грудня 2007), Highlights From PISA 2006: Performance of U.S. 15-Year-Old Students in Science and Mathematics Literacy in an International Context(PDF)(англ.), NCES(інші мови), процитовано 14 грудня 2013, Результати з читацької грамотності PISA 2006 не повідомляються для Сполучених Штатів через помилку в друці зошитів перевірки. Крім того, в результаті цієї друкарської помилки середня результативність у математиці та природничих науках може бути неправильно оцінена приблизно на 1 бал. Цей вплив менший за одну стандартну похибку.
↑ абвStewart, William (26 липня 2013). Is Pisa fundamentally flawed?. Times Educational Supplement(англ.). Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 26 липня 2013.
↑Hanushek, Eric A.; Woessmann, Ludger (2011). The economics of international differences in educational achievement. У Hanushek, Eric A.; Machin, Stephen; Woessmann, Ludger (ред.). Handbook of the Economics of Education(англ.). Т. 3. Amsterdam: North Holland. с. 89—200.
↑Rindermann, Heiner; Ceci, Stephen J (2009), Educational policy and country outcomes in international cognitive competence studies, Perspectives on Psychological Science(англ.), 4 (6): 551—577, doi:10.1111/j.1745-6924.2009.01165.x, PMID26161733, S2CID9251473
↑Bishop, John H (1997). The effect of national standards and curriculum-based exams on achievement. American Economic Review. Papers and Proceedings (англ.). 87 (2): 260—264. JSTOR2950928.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
