Голосування — важлива частина демократичного процесу.
Демократиза́ція — політична реформація, система заходів та законів, направлених на впровадження елементів демократії (народовладдя) в країні, суспільстві. Як правило йдеться про суспільства, що не мають демократичного устрою, а саме: посттоталітарні, поставторитарні, ієрархічні суспільства.
Демократизація характеризується частковим перерозподілом політичної влади, делегуванням владних повноважень іншим суб'єктам права — громадянам та громадським інститутам і організаціям; закріпленням в законах прав і свобод людини; скасуванням антидемократичних законів та інститутів влади.
Хвилі демократизації
Поява демократичних держав у світі проходила нелінійно.
Хвилі демократизації — це група переходів від недемократичних держав до демократичних, які відбуваються в певний період часу і кількість яких значно перевищує кількість переходів у протилежному напрямку.
Між цими хвилями відбувалися періоди демократичного відкочування.
Самуель Гантінгтон виділив такі основні хвилі демократизації та відкочування:
1820—1920 рр. — перша і найдовша хвиля. Було утворено близько 20 демократичних держав (Франція, Велика Британія, США). Для цих країн було характерним широке виборче право, парламентська та партійна системи.
1940—1960 рр. — друга хвиля демократизації. Початок їй поклала Друга світова війна. Союзницька окупація сприяла введенню демократичних інститутів у Зх. Німеччині, Італії, Австрії, Японії, хоча водночас радянськими військами була зруйнована демократія в Чехословаччині та Угорщині. Розпад колоніальної системи породив на світ ряд нових держав. В багатьох із них не робилося ніяких спроб ввести демократичні інститути. В деяких існували лише елементи демократії (Пакистан, Малайзія, Індонезія). В деяких нових державах (Індія, Шрі-Ланка, Ізраїль) демократичні інститути протрималися близько 10 років. А в 1960 р. демократичною стала найбільша держава Африки — Нігерія.
1960-і—1970-і рр. — друга хвиля демократичного відкочування. За однією з оцінок, третина із 32 чинних демократій, що існували у світі в 1958 р. до середини 1970-х рр. перетворилися до авторитарії.
I пол. 1970-х рр. XX ст. — третя хвиля демократизації. За 15 років демократичні режими прийшли на зміну авторитарним майже в 30 країнах Європи, Азії та Латинської Америки.
Політика «Демократизації та гласності» керівного ліволіберального крила КПРС на чолі з М. С. Горбачовим в короткий період «Перебудови» в СРСР (1985—1991).
Л. Нагорна. Демократизація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 191 ISBN 978-966-611-818-2
О. Дергачов. «Хвилі демократизації» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 759 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Харків: Право, 2015
