Приту́лок для твари́н — тимчасовий штучний прихисток для тварин, які опинилися в невластивому для них середовищі існування. У притулку долею та побутом тварин опікуються працівники притулку — державні службовці або волонтери, залежно від типу притулку.
Частіше за все цими тваринами є безпритульні коти та собаки, що опинилися на вулиці з різних причин: загубилися, втратили господаря, були викинуті або народилися на вулиці у безпритульних батьків.
Різновиди
Притулки для тварин можуть існувати у вигляді благодійних організацій, комунальних підприємств або ж домашніх притулків.
Благодійні організації існують за рахунок добровільних пожертв громадян та коштом спонсорів. Зазвичай такі організації добре розрекламовані та знаходять різні шляхи збору коштів для потреб безпритульних тварин.
Комунальні підприємства створюються на основі державних установ і підпорядковуються адміністрації міста, де розташовані. КП відрізняються тим, що вони, окрім звичної діяльності, часто займаються реалізацією тварин, виготовленням та реалізацією кормів для тварин, наданням платних консультацій, наданням платних ветеринарних послуг. Також КП можуть проводити евтаназію тварин за ветеринарними показниками та їх захоронення або кремацію.
Домашні притулки — приватні незареєстровані на офіційному рівні притулки, що діють у приватних будинках, квартирах та інших помешканнях наданих на добровільній основі фізичними особами. Частіше за все цими особами є любителі тварин чи самотні люди, які підбирають безпритульних тварин на вулиці і піклуються про них.
Діяльність притулків в Україні регламентується рядом документів, як то: Про затвердження Положення про притулок для тварин[1], Про затвердження Ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин у притулках[2] та іншими.
Історія
Практика надання допомоги безпритульним тваринам сягає корінням XVII ст. Саме тоді, 1695 року, в Японії у місті Едо (нині Токіо) з'явився перший з відомих нам притулків для безпритульних собак.[3] Тоді притулок було відкрито за ініціативою феодального правителя сьоґунаТокуґави Цунайосі, відомого на прізвисько «Інукобо», або «Собачий сьогун». 270 співробітників притулку, що утримувався за рахунок платників податків, були зобов'язані догоджати собакам, стежити за тим, щоб вони не лізли в бійку один з одним.
У США перші притулки для тварин з'явилися в XIX столітті. 1883 року в штаті Огайо було створено «Столичне гуманне суспільство» (The Capital Area Humane Society). На 2001 рік через нього щорічно проходило понад 10 тис. покинутих собак і котів. Основне завдання притулку — пошук нових господарів для безпритульних тварин. Співробітники притулку — волонтери у віці від 16 років, вони обслуговують собак, лікують їх, гуляють з ними і перевіряють, як тварини живуть у нових господарів.
2009 року в США налічувалось 3500 притулків. В Австралії перший притулок «Будинок втрачених собак» (The Lost Dogs' Home) було засновано 1912 року, це третій за величиною притулок в країні. За 2001 рік через нього пройшло 20 тис. собак і котів. Як і в США, в цій країні притулки — це благодійні організації, що існують на пожертви громадян. Собака не встигає стати безпритульним, опинившись на вулиці. Про загублених тварин заведено повідомляти в притулки, після цього волонтери негайно приїжджають, щоб забрати тварину. Відповідно до прийнятого в 1994 році закону «Про домашніх тварин», у господаря є вісім днів, щоб заявити права на знайденого собаку. Тварина проходить ветеринарний контроль. Якщо у собаки є серйозні невиліковні захворювання, що завдають йому страждань, його присипляють.
У Великій Британії перший офіційно зареєстрований притулок для покинутих котів було засновано 1885 року в Дубліні. Не у всіх з нині існуючих притулків є свої приміщення — їх волонтери тримають тварин у себе вдома, поки підшукують їм нових господарів. У Ліверпулі будь-якого собаку, який перебуває на вулиці або в міських парках без господаря, відловлюють і поміщають до притулку «Королівського товариства захисту тварин» (RSPCA), де його тримають до 7 днів. Якщо знайдеться господар, то собаку йому повертають після сплати за вилов і утримання. Якщо протягом тижня ніхто не забере пса, то він переходить у власність RSPCA, яке може ухвалити рішення про його присипляння або передачу новому власнику. За даними 2008 року, єдиний в Лондоні притулок для безпритульних собак — приватний і вміщував 700 тварин.
Деякі притулки спеціалізуються на котах або собаках певних порід. Притулок Golden Endings (США) приймає безпритульних спанієлів, Bearded Collie Rescue Support — колі, іспанська S.O.S. Galgos — хортів. У деяких притулках, зокрема в канадському притулку «Допомога тварині» (Animal Aid) допускається присипляння собак у виняткових випадках, наприклад при високій агресивності звіра.