Площа — 142,18 км². Офіційний код — 12 0 73 452.
Населення становить 20 078 осіб (на 31 грудня 2010).[3]
Адміністративний поділ
Місто Пренцлау складається з таких частин:
Александерхоф (нім.Alexanderhof) — з житловими районами Бюндерсхоф (нім.Bündigershof) і Евальдсхоф (нім.Ewaldshof). Вперше згадується в документах 1840 р.; офіційно підтверджено в 1843 році.
Бліндоу (нім.Blindow). Вперше згадується в 1269 році як (нім.Blingowe). Існують додаткові документальні згадки про Блінгоу за 1337 і 1375 роки. З 1786 року — це вже Бліндоу.
Гюстов (нім.Güstow) з житловим районом Мюльхоф (нім.Mühlhof).
Дауер (нім.Dauer) — невелике село на північному сході Бранденбурга.
Деделов (нім.Dedelow) з житловими районами Еллінген(нім.Ellingen) і Штайнфурт (нім.Steinfurth). Вперше згадується в документі як Dedelow у 1320 році.
Зелюббе (нім.Seelübbe) з житловими районами Аугустенфельде, Драйерсхоф і Магнусхоф (нім.Augustenfelde, Dreyershof, Magnushof) вперше згадується в 1262 році в документі папи Урбана IV.
Клінков (нім.Klinkow з мікрорайоном Базедов (нім.Basedow — невелике село на північному сході Бранденбурга.
Шенвердер (нім.Schönwerder) — це другий за величиною районом у Пренцлау.
Незалежні громади Бліндоу, Гюстов, Дауер, Деделов, Клінков і Шенвердер стали частиною міста Пренцлау з 1 листопада 2001 року.
Етимологія
Місто утворене та заселене слов'янськимплеменемукрів, столицяукрів у VI–XII століттях як Пренцлав. Назване так від слів «Перуновіслов'яни» (слава Перуна)[2]. Завойоване німцями. У середньовіччі назву міста писали в різних формах, вперше 1187 р. у формі прикметника «Prinzlaviensis», у наступні століття — «Premizlawe» (1237 р.), «Primizslaw» (1299 р.), «Prentslaw» (1316 р.), «Prempßlaw» (1426 р.), «Prentzlow» (1484 р.). Назва має слов'янськуетимологію, від імені Пшемислав[4], у польській мові — пол.Przęsław[5], пол.Przecław[6], пол.Przemysław[7].
Історія
На північному березі озера Укерзеє існувала до XII століття слов'янська оборонна фортеця з насипом, відома німцям під назвою "буряковий замок" нім.Röwenburg, Rübenburg[8]. Цей замок був поблизу водойми з млинами[8]. У XIII столітті на тому місці, було розбудовано укріплення вже німцями-іммігрантами, котрі протягом декількох десятиліть користувалися тим слов'янським замком[8]. Пізніше слов'янський замок втратив своє значення і був покинутий[8].
↑стр. 49, 54, 86, 134, Риттихъ А. Ф., «Славянскій міръ. Историко-географическое и этнографическое изслѣдованіе», Изданіе В. М. Истомина. Типографія Варшавскаго Учебнаго Округа. Литографія Варшавскаго Военнаго Округа. Хромолитографія А. А. Ильина въ С.-Петербургѣ. Ксилографія Пуца въ Варшавѣ, 1885 г. (рос.)