Студент Балдуїн (Конрад Фейдт), що нидіє від безгрошів'я, блискучий фехтувальник, приймає пропозицію від таємничого італійця Скапінеллі (Вернер Краус) підписати з ним підозрілий договір, за яким Балдуїн отримає купу грошей. Натомість Скапінеллі зможе взяти що захоче з кімнати студента. Скапіинеллі забирає з собою відображення студента в дзеркалі. Потім за допомогою таємничої магії він знайомить Балдуїна з Маргіт (Агнеса Естергазі), дочкою графа — студент рятує її, коли та падає з коня, що сказився, під час полювання. Між ними виникають почуття, проте закохана в Балдуїна квіткарка Лідушка (Елізза Ла Порта) розповідає про нього і Маргіт її наресеному, баронові Валдісу (Фердинанд фон Альтен). Барон ображає Балдуїна і той викликає його на дуель. Батько Маргіт (Фріц Альберті), який знає про успіхи Балдуїна у фехтуванні, приходить до студента та просить його не вбивати барона. Балдуїн великодушно погоджується. Проте доро́гою до місця поєдинку його коляска ламається, і коли студент нарешті підходить до місця дуелі, то зустрічає свого двійника із скривавленою шаблею в руках — барон вже убитий. Двійник починає всюди йти слідом за Балдуїном, роблячи його життя нестерпним і здійснюючи ганебні вчинки, які, природно, приписуються Балдуїнові. Побачивши свого двійника в дзеркалі, студент, що зневірився, стріляє в нього і розбиває скло. Але двійник — це його невід'ємна частина, і він помирає, вдивляючись в осколки дзеркала.
У порівнянні з первинним фільмом сценарій Ганса Гейнца Еверса істотно перероблений — він драматичніший, в ньому значно більше місця приділено ролі Скапінеллі, який став практично другою за значимістю дійовою особою фільму.
.svg){kind=small}
