Потоцький Северин Антоній
Севе́рин Антоній Пото́цький з Підгаєць (пол. Seweryn Antoni Potocki; рос. Северин Осипович Потоцкий, (1762 — 1829) — граф, крайчий великий коронний, молодший брат етнографа, письменника і археолога графа Яна Потоцького[2]; дійсний таємний радник, сенатор, опікун Харківського навчального Округу. ЖиттєписНародився у 1762 році в сім'ї Юзефа Потоцького і Анни Терези Оссолінської. У дитячому віці був відправлений на навчання до Швейцарії, де отримав освіту в університетах Женеви та Лозанни. Після повернення у 1779 році до Польщі був прийнятий до королівського двору. В 1793 році, наприкінці царювання Катерини II, Северин Потоцький переїхав до Санкт-Петербургу. Став близьким другом молодого російського імператора Олександра I; 4 червня 1801 року був призначений в таємні радники з велінням бути присутнім у 3-му Департаменті Правлячого Сенату, 8 вересня 1802 року призначений членом комісії про училища у відомстві Міністерства народної освіти. Був першим опікуном Харківського університету. Перебуваючи за кордоном, займався викликом для нового університету професорів іноземців; йому університет зобов'язаний своїм першим викладацьким складом. Зробив немало щедрих пожертвувань для його розвитку, його можна назвати ідеальним опікуном університету (внесок у розвиток освіти в Харкові величезний). Закінчив службу у званні члена Державної Ради, куди був призначений 17 січня 1810 року, в чині дійсного таємного радника, який отримав 2 жовтня 1827 року. В останні роки свого життя брав участь в різноманітних торгових та промислових операціях, заснував поблизу Одеси маєток Северинівку. Міхалу Собанському продав «Ладижинський ключ»: місто Ладижин, села Білоусівка, Четвертинівка, Хутори Ладижинські, Лукашівка, Маньківка, Митківка, Паланка, Струлів, Уляниця.[3] Помер у Москві 3 вересня 1829 року. Нагороди та почесні звання
Сім'яДіти:
Вшанування пам'ятіУ місті Харків є вулиця Северина Потоцького. Також є провулок Северина Потоцького. Примітки
Джерела
Посилання
|