|
Пономарьова Валентина Леонідівна
Валенти́на Леоні́дівна Пономарьо́ва (Ковале́вська) (18 вересня 1933, Москва — 8 листопада 2023, там само) — радянський льотчик, інженер, вчений, космонавт-випробувач[3]. У 1962—1969 роках — член загону космонавтів. Має звання полковника-інженера і ступінь кандидата технічних наук. Дійсний член Російської академії космонавтики ім. К. Е. Ціолковського. БіографіяНародилася в Москві у 1933 році. Батько — Леонід Іванович Ковалевський, працював інженером у БК «Союз». Мати — Раїса Іванівна Виншякова, працювала конструктором ЦІАМ. Закінчила жіночу середню школу № 156 у Москві з золотою медаллю[4] у 1951 році. Під час навчання в десятому класі записалася в парашутний гурток. Вступивши в МІФІ, того ж року перевелася в МАІ, закінчивши його в 1957 році за спеціальністю інженер-механік РРД. Після закінчення інституту за розподілом потрапила в ОКБ-1, але за сімейними обставинами перевелась у Відділення прикладної математики АН СРСР на посаду лаборанта, згодом інженера. У листопаді 1963 року вступила на інженерний факультет ад'юнктури ВПІА ім. Жуковського. У 1951 році в 4-му міському аероклубі при МАІ освоїла літак По-2. Потім з 1952 року займалася в Центральному аероклубі ім. В. П. Чкалова в Тушино, де освоїла літак Як-18. Потім здобула навички польоту на реактивному винищувачі Міг-15. У 1956 році брала участь в авіаційному параді в Тушино. Через рік брала участь у Всесоюзних змаганнях з літакового спорту. У березні 1962 року пройшла стаціонарне медичне обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На проведеному в кінці березня засіданні комісії з відбору космонавток була рекомендована в космонавти-слухачі. Зарахована на посаду слухача-космонавта 2-го загону ЦПК ВВС наказом Головкому ВПС № 92 від 3 квітня 1962 року, після чого була призвана на військову службу. Із січня по 25 травня 1963 року готувалася до польоту на космічному кораблі «Восток-6» за програмою жіночого польоту у складі групи разом з Валентиною Терешковою, Іриною Соловйовою, Тетяною Кузнєцовою і Жанною Йоркіною. Пономарьова була єдиною льотчицею у складі остаточної п'ятірки космонавток, які пройшли відбір до польоту, інші учасниці групи були парашутистками[4]. 10 травня 1963 року призначена другим дублером В. Терешкової. Доктор медичних наук, професор Яздовський, який відповідав у той період за медичне забезпечення радянської космічної програми, в своїх мемуарах писав, що Пономарьова мала найбільш відповідні фізичні дані для польоту:
З травня 1965 по травень 1966 року проходила підготовку як другий пілот для 10—15-денного польоту влітку 1966 року на кораблі «Восход-5» з першим виходом жінки у відкритий космос. Спочатку командиром польоту був призначений Павло Попович, а потім став плануватися суто жіночий екіпаж на чолі з Іриною Соловйовою. Політ був скасований у зв'язку із закриттям програми «Восход»[5]. Валентина Пономарьова була відрахована із загону 1 жовтня 1969 року наказом Головкому ВПС № 945 в зв'язку з розформуванням жіночої групи космонавтів. З 1 жовтня 1969 по 14 травня 1988 року працювала в центрі підготовки космонавтів на різних посадах: старший науковий співробітник (с. н. с.) 3-го науково-дослідного та методичного відділу (НІМО) підготовки космонавтів, де викладала слухачам-космонавтам динаміку космічного польоту, с. н. с. 3-ї лабораторії 1-го НДІ ЦПК, с. н. с. 1-ї лабораторії НІМО ЦПК, с. н. с. 1-ї лабораторії 2-го відділу ЦПК. З вересня 1988 року працювала в Інституті історії природознавства і техніки АН СРСР (нині РАН) на посаді с.н.с. в Комісії з розробки наукової спадщини та розвитку ідей К. Е. Ціолковського. Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук в НДІ-45 МО (нині ЦНДІ ім. акад. А. Н. Крилова) у 1974 році. Брала участь у лижній експедиції до Землі Франца-Йосифа у складі жіночої команди «Метелиця». З 2006 року керує групою історії космонавтики в Інституті історії природознавства і техніки РАН. Автор низки книг і публікацій. Родина
Твори
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
