|
Польський Жовтень
Польський Жовтень (пол. Polski październik), також відомий як жовтень 1956 року, Польська відлига або відлига Гомулки — політичні процеси в Польській Народній Республіці 1956 року. Деякі соціологи називають ці події «польською Жовтневою революцією», яка була менш драматичною, ніж угорська революція 1956 року, але, можливо, мала ще більший вплив на Східний блок та відносини СРСР з державами-сателітами в Центральній та Східній Європі. Для Польщі це означало тимчасову лібералізацію, але врешті-решт надії на повну лібералізацію виявились помилковими, оскільки режим Гомулки поступово став провальним. Однак, ера сталінізму в Польщі закінчилася. ПередумовиДля ПНР 1956 рік був переломним. Міжнародне становище значно послабило тверду просталінську фракцію, особливо після смерті польського комуністичного лідера Болеслава Берута в березні. Минуло три роки після смерті Сталіна і промови Хрущова. Протести робітників у червні в Познані підкреслили невдоволення своїм становищем. У жовтні події призвели до посилення впливу фракції реформаторів на чолі з Владиславом Гомулкою. Перебіг подійЗ часу подій у Познані (28 червня 1956 року) у Польщі було напружене становище. Партійне керівництво, усвідомлюючи напругу, спричинену сталінізмом, колективізацією та плановою економікою, шукала вихід із погіршеної ситуації. Кандидатом, прийнятним для двох протиборчих партій (Натолінці та Пулав'яни), став Владислав Гомулка, колишній перший секретар, усунений від влади та ув'язнений за «праву націоналістичну девіацію». 15 жовтня 1956 року Політбюро, обговорюючи питання з Гомулкою, вирішило розпочати VIII Пленум 19 жовтня, який мав обрати нову ПБ без Костянтина Рокосовського, маршала Польщі та СРСР[1]. У ніч з 18 на 19 жовтня війська Північної групи Радянської армії та колони моторизованої піхоти і танків Польської народної армії, які залишили свої гарнізони в Нижній Сілезії та Померанії, розпочали похід на Варшаву. У цих обставинах нещодавній політв'язень, командуючий силами внутрішньої оборони, генерал Вацлав Комар та генерал Влодзімєж Муш, командувач Корпусом внутрішньої безпеки, привели підрозділи КВБ в готовність, наказали взяти під контроль стратегічні об'єкти і патрулювати вулиці. Групи самооборони почали створюватися на робочих місцях, і КВБ видав їм зброю для захисту столиці від сил, спрямованих на столицю генералом Зиґмунтом Гущою. У день запланованого початку пленуму (19 жовтня) радянська делегація на чолі з Хрущовим прибула вранці без запрошення. Протягом усього дня вони вели переговори з Польським політичним бюро та Гомулкою. Гомулка згадує: «Мають до нас претензії, що Комітет Політбюро запропонував склад Політбюро без кількох товаришів, які є виразом польсько-радянського союзу, а саме товариша Рокоссовського, Новака, Мазура та Юзьвяка. Товариш Хрущов сказав: „Ви зазна́єте невдачі, ми готові до активної інтервенції“.»
Врешті-решт зміни були схвалені радянською делегацією, чому сприяло те, що «Совєти» отримали інформацію про те, що варшавських робітників мобілізував секретар Варшавської ПОРП Стефан Сташевський, щоб продемонструвати підтримку майбутнього складу Політбюро. 21 жовтня Пленум вирішив відновити положення Гомулки у владі, і його обрали першим секретарем ЦК ПОРП. Вибори Гомулки та оголошення реформ були сприйняті багатьма громадянами з ентузіазмом, про що свідчить численний мітинг 24 жовтня на площі Дефіляд. Тоді під час виступу на мітингу Гомулка засудив сталінізм та оголосив про реформи, спрямовані на демократизацію системи. Одразу після цих подій маршал Костянтин Рокоссовський та багато інших радянських офіцерів, які служили у Польській народній армії, покинули Польщу . Повні тексти виступу Гомулки на 8-му Пленумі були опубліковані в 10-му (88) номері органу ЦК ПОРП — щомісячнику «Нові дороги». Владислав Гомулка був головою польської делегації під час польсько-радянських переговорів. Заборгованість Польщі була анульована з 1 листопада, було прийнято рішення про репатріацію 30 000 поляків із СРСР, а також було узгоджено статус радянських військ у Польщі. Паралельно відбулися набагато сильніші зрушення в Угорщині. Там радянська армія спочатку відступила, але вже 4—10 листопада криваво придушила угорське повстання із застосуванням бронетехніки. Під час цього періоду, поляки розраховували на лібералізацію скам'янілої системи, збільшення свободи і, перш за все, на відмову влади від терору. Лише останній із цих постулатів зміг реалізувати Гомулка. Після жовтня 1956 року у Польщі розпочалась десталінізація. Відлига була короткочасною. Першою ознакою зміни політичного курсу стала ліквідація в 1957 році тижневика «Po prostu». У грудні 1956 року, після подальших демонстрацій у Варшаві, Плоцьку, Олецьку, Бидгощі та Щецині, було створено нове формування міліції для боротьби з заворушеннями, відоме як ZOMO. Був період зростання стагнації, який тривав до приходу до влади Едварда Гірека в грудні 1970 року. Ставлення католицького середовища8-й Пленум ЦК дав можливість активізації групи незалежних католиків з Tygodnik Powszechny, Люблінського католицького університету та фрондистів з Товариства РАХ. Католицькі письменники та активісти виступили із заявою, підтримуючи програму нового першого секретаря ПОРП Владислава Гомулки[2]. Кардинал Стефан Вишинський був звільнений із в'язниці 28 жовтня 1956 року і закликав націю взяти участь у січневих виборах 1957 року. Наслідки
Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||
