Полховські

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полховський.
Полховські
Юноша
Опис герба: У червленому полі баран білий, повернутий праворуч, стоїть на мураві. На шоломі п'ять страусових пір'їв.
Території: Пінський повіт

Полховські[a] гербу Юноша[1] (пол. Połchowski[b], біл. Палхоўскі) — зем'янський рід.

Походження

Нащадки бояр — Федька, Івана, Бакуша та Степана Полховських, які за службу в князя Федора Ярославича отримали Супчицьке подвір’я в селі Лопатино в Пінському князівстві. В 1526 р. разом з боярами Колбовичами отримали привілей на цю маєтність від королеви Бони[2]:

Чынимъ знаменито тымъ нашымъ листомъ, хто на него вейзрить, або чтучы его услышить, нынѣшнымъ и напотомъ будучымъ. Били намъ чоломъ подданые наши бояре повѣту Пинского, на име: Ѳедко а Иванъ, Бакушъ, Степанъ Польховскій и тутежъ Сенько Патрикіевичъ, Ѳедко а Марко Гриневичи, Иванъ Ленковичъ, Кузьма Мисевичъ, Сенько Хомичъ Колбовичи о дворыще, на имя Супчицкое въ селѣ, на имя Влопатинѣ, которое жъ бытъ имъ далъ предокъ нашъ небожчыкъ князь Ѳедоръ Ярославичъ; которое жъ есмо дворышо зъ розказанья нашого отъ нихъ справедливе были отняли такъ, яко и у въ иншыхъ земянъ нашыхъ Пинскихъ, гдѣ жъ пакъ справилъ насъ староста нашъ Пинскій панъ Иванъ Михайловичъ, ознаймуючы намъ, ижъ ся тые вышеймененые подданые нашое такъ ся розмножили же на отчызнахъ своихъ заховатися не могли, а съ той дей тежъ земле намъ а ни нашымъ замкомъ жаденъ пожитокъ не шелъ. А такъ вырозумѣвшы есмо тому водлугъ справы старосты нашого же, намъ тая земля верхумененая жадного пожитку не чынила, мы, хочтечы заховати въ цѣлости панство наше, жебы се узко нечынило, але и овшемъ се шырило, тую землю вышеймененую имъ зъ особливое ласки нашое дали ку имѣнью ихъ дѣдичному, менуючы съ польми и съ сѣножатьми и дубровами, зъ водами и зъ лѣсы и зъ деревомъ бортнымъ и зо всѣмъ тымъ, што зстародавна к той землѣ прыслухало и такъ, якъ они тые земле за небожчыка предка нашого всѣми входы вжывали. А мають они и зъ отчизны своей и съ того прыданья нашого службу земскую однимъ конемъ служывати такъ, якъ за предка нашого служилъ, и въ облаву нашу часу потребы мають ѣздити. А што се дотычеть бобровъ, ничого нашого, кого коли пошлемъ на тую послугу нашу, того они не мають поднимати, ижъ одно землю свою провести; а права, звычаи вси они мають заховать такъ, якъ иншые подданые наши въ томъ краи заховывають. А дали есмо тую землю тымъ вышейреченымъ подданымъ нашымъ Польховскимъ а Колбовичомъ на-полъ имъ и ихъ жонамъ и ихъ дѣтемъ и напотомъ будучымъ ихъ счадкмоъ вѣчно и непорушно. И на то дали есмо сесь нашъ листъ съ печатью нашою прывѣсистою. Писанъ у Краковѣ. Подъ лѣты Божого Нароженья 1526 году, индиктъ 14.

Згідно одних джерел походили з Мазовії[c], звідки після Кревської унії відбувалась числена міграція шляхти до Великого князівства Литовського та Руського.[5] А згідно інших були місцевого литовсько-руського походження.[6][7] Існував також однойменний маловідомий рід незнаного герба з Полхова в Королівській Пруссії, але їх зв'язок з поліськими Полховськими невідомий.[6][8][9]

Після поділів Речі Посполитої представники роду зберегли шляхетський стан, а деякі змогли отримати дворянство з подальшим внесенням в дворянські книги Волинської[10], Гродненської та Мінської губерній.

Відомі представники

Коментарі

  1. ↑ В окремих джерелах також вживались варіанти Польховські та Пулховські.
  2. ↑ В окремих джерелах також вживались варіанти Polchowski, Pułchowski.
  3. ↑ В своїх розвідках історики В'ячеслав Веренич та Роман Горошкевич записали родинні перекази згідно яких три шляхтичі Полховські прибули на Пінщину в 1204 р. з Мазовії, й отримали землі за військові заслуги ставши засновниками села Полхово[be]. З них один з братів був бездітним.[3][4]

Примітки

  1. ↑ Niesiecki K. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. powiększony dodatkami późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. — Т. 10. — Lipsk: Wydanie Jana Nep. Bobrowicza, 1845. — 508s.
  2. ↑ Ревизия пущ и переходов звѣриных в бывшем Великом Княжествѣ Литовском с присовокуплением грамот и привилегий на входы в пущи и на земли, составленныя Старостою Мстибоговским Григорием Богдановичем Воловичем в 1559 году. Изданы Виленскою Археографическою коммиссиею, 1867.
  3. ↑ В.Л. Вярэніч. Палескі архіў. Пад навуковай рэдакцыяй Фёдара Клімчука, Эльжбеты Смулковай і Анны Энгелькінг. — Мінск: Выдавец ІП Вараксін, 2009. — 692 с.
  4. ↑ Roman Horoszkiewicz. Notatki historyczne o niektórych miejscowościach powiatu Pińskiego. Pińsk 1928.
  5. ↑ Je̜zyk polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich XVI-XX w
  6. ↑ а б Rody ziemiańskie XV i XVI wieku: zestawione według dzielnic, w których były osiedlone
  7. ↑ Archiwum rodzinne Ziem Zachodnich / pod redakcją Artura Gałęskiego i Sebastiana Zielonki. — [Szczecin] : [Stowarzyszenie Solidarni Razem], [2019]. — 334, [1] strona : faksymilia, fotografie, mapy, portrety
  8. ↑ Rody ziem pruskich. — Kraków, 1927
  9. ↑ Polska encyklopedja szlachecka. — Warszawa, 1938. — T. 10.
  10. ↑ Список дворян Волынской губернии. Житомир, Волынская губернская типография, 1906 год.
  11. ↑ Antoni Mironowicz, Serafion Połchowski władyka białoruski [Архівовано 2023-10-04 у Wayback Machine.], Białystok 2007
  12. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 8, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XVI-XVIII wiek

Література