|
Поклоніння волхвів (ван дер Вейден)
«Поклоніння волхвів» або «Вівтарний образ Святого Колумби» (нід. Columba-altaarstuk) — вівтарний триптих ранньонідерландського живописця Рогіра ван дер Вейдена. Робота, датована періодом між 1450 і 1464 роками, складається із трьох картин, написаних олією на дубовій дошці. Вівтарний образ декілька століть знаходився в церкві Святого Колумби у Кельні й наразі є частиною колекції живопису Старої пінакотеки у Мюнхені. Попередня історія Вибір художником популярного богословського та іконографічного сюжету Поклоніння волхвів був невипадковим — у XII столітті до Кельна перенесли, за переказами, мощі волхвів, і відтоді місто стало своєрідним центром присвяченого їм культу[2]. «Поклоніння волхвів» було центральною картиною триптиха Штефана Лохнера на честь святих-покровителів Кельна (1440-ті роки), написаного для вівтарного образа Кельнського собору. У численних деталях та мотивах картини ван дер Вейдена помітний вплив Лохнера; також припускають, що перевершити у майстерності популярного кельнського художника було умовою, яку ван дер Вейдену поставив саме замовник[3]. Ім'я донатора остаточно не встановлено, але припускають, що це міг бути бургомістр Кельна фон дем Вассервасс[4][5][6]. ОписНа триптиху зображені сцени з раннього життя Ісуса Христа. Картини виконані олією на дубових дошках. Зліва направо зображені Благовіщення (138 x 70 см), Поклоніння волхвів (138 x 153 см) і Стрітення (138 x 70 см). Зворотний бік лівої та правої панелей вкритий захисним шаром фарби та не містить ознак того, що під ними сховані гризайлі або інші декоративні елементи[5]. Палацова пишнота картини ван дер Вейдена поєднує реалізм у деталях з релігійною символікою та релігійними алюзіями. Всі персонажі зображені з виразом глибокої серйозності на обличчях, і всі риси облич ретельно виписані[7]. Ван дер Вейден був першим, хто зобразив інтер'єр і екстер'єр того самого будинку на двох панелях[8]. Вчені вказують, що одночасне зображення на центральній панелі хліва і храму суперечить опису Різдва євангелістами, згідно з яким хлів знаходиться в Вифлеємі, а храм у Єрусалимі[8].  БлаговіщенняНа лівій панелі триптиха зображено євангельський сюжет «Благовіщення». Архангел Гавриїл був посланий Богом до Назарету до Діви Марії зі звісткою про прийдешнє народження нею Спасителя світу[9]. Фігури розташовані в чітко обмеженому й тісному просторі, позбавленому глибини та перспективи: навіть ліжко та інші предмети заднього плану скоріше підкреслюють поверхню, ніж вказують на перспективу[10]. Сцена Благовіщення дозволяє зазирнути у спальню родини середнього достатку, наче ця спальня розташована в одному з будинків, зображених на задньому плані центральної панелі триптиха[7]. Поклоніння волхвів Хлів виступає в ролі сценічної декорації, на тлі якої розташовані персонажі — хлів зображений у формі руїн, що символізує Старий Завіт[10]. На центральній панелі триптиха домінує фігура Марії з немовлям, справа від них зображені троє волхвів та їх супутники. Волхви розташовані у низхідному до центру, діагональному порядку, причому найстарший із царів, стоячи на колінах, однією рукою підтримує ноги немовляти, а іншою підносить до своїх губ руки дитини. З лівого боку цей низхідний рух врівноважується фігурою Святого Йосифа, яка зорово обрамлює картину разом із фігурою молодшого із волхвів (останнього справа)[10]. У крайній лівій частині панно позаду Йосипа зображений, ймовірно, донатор, який оплатив працю художника[5]. Замовник із чотками в руках стоїть на колінах, відокремлений від інших невеликою стіною[11][12]. Міський пейзаж на задньому плані картини містить кілька невеликих фігур, що йдуть крутою стежкою, яка повертає вниз до хліва[13]. На колонні за спиною Марії зображено невелике розп'яття[5]. Вертикальна лінія, яка проходить через розп'яття і немовля Христа, візуально підкреслена червоним капелюхом (біля ніг найстаршого з волхвів), вказує на майбутні Страсті Христові[10]. Зображення розп'яття поруч із немовлям Христом не є анахронізмом — у більшості пізньосередньовічних зображень немовля Ісуса він зображувався із підказками, які розкривали незвичайну природу його буття і жертовної місії. Інтерпретаційною основою, найбільш часто використовуваною до таких зображень, є так звані «Пролептичні страсті» (англ. Proleptic Passion), тобто анахронічне проявлення смерті Христа у сценах його дитинства — змішання початку і кінця його людського життя[14]. Стрітення На правій частині триптиха — Марія разом із Йосипом прийшла з Вифлеєма до Єрусалимського храму, принісши сорокаденне немовля. Згідно із законом Мойсеєвим (Вих 13:1-2,11-16), батьки повинні були приносити до храму для посвяти богові своїх первістків у сороковий день після народження[15]. При цьому годилось на подяку богові принести пожертву — у кошику в служниці двоє голубів[16]. Сцена Стрітення відбувається біля входу в восьмикутну будівлю, у зоні, оточеній монументальними арками, — ще одне сміливе та новаторське використання простору та перспективи[17]. Права частина триптиха виконана у манері «нідерландської школи», для якої характерні ретельне пропрацьовування зовнішнього вигляду персонажів та довколишнього пейзажу, а також вираз зосередженості та відсторонення на обличчях персонажів[18]. ПровенансПрипускається, що спочатку триптих знаходився в каплиці Св. Марії, яку Йоганн Рінк, меценат цього храму, спорудив як частину церкви Св. Колумби в 1458—1464 роках, однак донатором, зображеним на центральній панелі, є не він[7]. Документальний провенанс починається з 1801 року, коли вівтарний образ був внесений в опис кельнської церкви Святого Колумби. Він знаходився у північному нефі родинної поховальної каплиці фон дем Вассервассів, присвяченій Святому Юрію[19] і ймовірно спорудженій у 1460-х роках бургомістром Кельна Годдертом фон дем Вассервассом[5]. Цей же чоловік, можливо, був замовником твору[5]. Оскільки картина неодноразово копіювалася німецькими художниками наприкінці XV — на початку XVI століття, історик мистецтва Лорн Кемпбелл[en] зробив висновок, що триптих вже тоді перебував у Кельні. Сюльпис[en] і Мельхіор Буассере[en] придбали триптих у 1808 році; їхню колекцію 1827 року купив король Баварії Людвіг I для Старої Пінакотеки у Мюнхені[5]. Датування та атрибуціяПерші власники триптиха колекціонери Буасере приписували триптих Яну ван Ейку. Починаючи з другої половини XIX століття авторство Рогіра ван дер Вейдена вважається загальновизнаним[20]. Немає жодного збереженого до наших днів твору ван дер Вейдена, підписаного або датованого. Також невідомо жодних документів чи сучасних художникові літературних джерел, які б допомогли бібліографам уточнити датування. Атрибуція сама по собі є основним завданням для істориків мистецтва, а для непідписаних та недатованих робіт ван дер Вейдена ця проблема особливо складна. Проте непрямі докази та стилістичний аналіз дозволили фахівцям прийти до рідкісного в цій галузі консенсусу щодо датування та атрибуції ранніх робіт художника, виконаних під впливом його вчителя Робера Кампена. Інша річ — пізніші роботи ван дер Вейдена, послідовність та датування яких фахівці визначали, аналізуючи стилістичний розвиток творів художника[19]. Проблема датування вівтаря Святого Колумби викликала жваві суперечки серед істориків мистецтва. Більшість фахівців другої половини XX століття датує роботу кінцем 1450-х — початком 1460-х років. З ними не згоден бельгійський вчений Ван Пуйвельде[nl], пов'язуючи вівтар Колумби з більш ранньою роботою ван дер Вейдена «Зняття з хреста»[19]. Крім аналізу стилістичного розвитку картин ван дер Вейдена, мистецтвознавці враховують розміри триптиха та дати побудови приміщень, в яких міг бути розміщений вівтар. Також береться до уваги проблема визначення особи спонсора вівтаря. Історик мистецтва Ервін Панофскі досліджував міський пейзаж на центральній панелі й дійшов до висновку, що зображений там замок свідчить на користь датування пізніше 1452 року[4]. Крім того, третього царя з центральної частини триптиха деякі фахівці ідентифікували як Карла Сміливого у віці не менше 25 років, що свідчить на користь більш пізнього датування твору — пізніше ніж 1458 року[19]. За допомогою інфрачервоної рефлектографії дослідники виявили, що цей твір художника відрізняється від інших і, ймовірно, над триптихом працювали помічники ван дер Вейдена[21]. Деякі вчені вважають, що в роботі над триптихом брав участь Ганс Мемлінг, який ймовірно стажувався у майстерні ван дер Вейдена[22]. Триптих ван дер Вейдена послужив джерелом натхнення для деяких робіт Ганса Мемлінга, зокрема для вівтарного образа Яна Флорейна[nl][23]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
