Пльонтанізм (від західноукраїнського діалектизму «пльонтати» — плести, переплітати[1][2][3][4]) — техніка живопису, в якій тонкі переплетені лінії зливаються в зображення, мають щільну фактуру і складаються з павутиноподібних шарів фарби[5].
Відомості
Авторську техніку «пльонтанізм» винайшов український художник Іван Марчук. Уперше застосував у пейзажі в 1972 році[3][6][7].
Її унікальність — у нанесенні фарби (переважно, темпера і акрил) тонкими кольоровими лініями, які переплітаються під різними кутами, чим досягається ефект об'ємності й світіння, одухотворення образів[8]. Враховуючи складність майстерного виконання і трудомісткість фактично не підлягає відтворенню[9][10].
Пізніше «пльонтанізм», отримав значення авторського творчого методу — оригінальної системи світосприймання, а також його передачі на полотні, для якого притаманна асиметрія ритмічних скорочень у кольорі й штрихах (мазках), метафоричність і символізм, деформація зображень, чим досягається ефект кульмінаційної напруги статичних образів; концентрація довкола тем екзистенції, буття людини, її місця у світі та проблем самопізнання[6].
↑Marchuk, Ivan. Encyclopedia of Ukraine. Процитовано 10 липня 2023.
↑ абМарчук Іван Степанович / С. М. Бушак, Т. О. Стрипко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018.