Пищур Олександр Віталійович
Олександр Віталійович Пищур (нар. 26 січня 1981, Чернігів) — український футболіст, нападник. Відомий завдяки виступам у складі луцької «Волині» та низки інших клубів. БіографіяПерші кроки у футболі Пищур робив у середній школі № 21 Чернігова у тренера Іващенко Олега Івановича. Потім як перспективного футболіста Олександра запросили в чернігівську ДЮСШ, яку він і закінчив. Цілий рік після закінчення ДЮСШ не виступав у жодній з команд. У 1999 році для участі в обласних змаганнях на базі Управління МВС в Чернігівській області була створена команда «Динамо», її очолив Микола Вікторович Литвин, який і запросив Пищура в команду[1]. Провівши рік у «Динамо», Литвин запропонував Пищура білоруському «Дніпру-Трансмаш», за який футболіст провів три наступні сезони. У сезоні 2003 року навіть став найкращим бомбардиром команди, забивши 13 м'ячів у чемпіонаті і кілька в Кубку Білорусі. На початку 2004 року перейшов у першоліговий харківський «Металіст», проте не зміг заграти в команді і влітку того ж року перебрався в полтавську «Ворсклу-Нафтогаз». У Вищій лізі дебютував 15 липня 2004 року в матчі проти київського «Арсенала», який завершився перемогою полтавчан з рахунком 3:0, а Пищур провів на полі всі 90 хвилин матчу. У зимове міжсезоння 2005 року на правах оренди перейшов в ужгородське «Закарпаття», де і виступав до кінця сезону. У вересні 2005 року перейшов у луцьку «Волинь», проте вже за підсумками сезону 2005—06 луцький клуб вилетів з Вищої ліги, тому Пищур у липні 2006 року перейшов у луганську «Зорю». Але заграти в новій команді Олександр не зумів і по завершенню сезону влітку 2007 року повернувся у «Волинь», яка продовжувала виступати в Першій лізі. У команді відразу став основним гравцем, а в сезоні 2008—09 став найкращим бомбардиром Першої ліги, забив 22 м'ячі, а також найкращим гравцем сезону. Проте це не допомогло команді, яка зайняла лише п'яте місце в чемпіонаті. У вересні 2009 року перейшов у словацький «Ружомберок» з однойменного міста[2]. У команді дебютував 26 вересня того ж року в матчі проти клубу «Татран». 3 жовтня 2009 року в матчі проти «Дубниці» Пищур відзначився дублем, а команда перемогла з рахунком 2:1. У кінці сезону 2009—10 Пищур повернувся зі Словаччини у «Волинь»[3], яка вже повернулась у Прем'єр-лігу, і в перших шести матчах забив 5 м'ячів. 18 січня 2011 року Олександр відправився на перегляд у харківський «Металіст» на збір в ОАЕ разом з одноклубником В'ячеславом Шарпаром[4], проте на відміну від В'ячеслава харків'янам не підійшов і продовжив виступати за «Волинь». У серпні 2011 року підписав контакт із сімферопольською «Таврією» до кінця року[5]. Проте контракт був розірваний достроково в листопаді того ж року «за обопільною згодою сторін»[6], і Пищур був змушений повернутися у «Волинь»[7], адже він вже був заграний за два клуби і не мав права виступати в іншому клубі[8]. У червні 2012 року він був запрошений колишнім тренером «Волині» Віталієм Кварцяним до «Кривбаса»[9], проте після звільнення тренера 12 липня 2012 року Пищур покинув Кривий Ріг і на правах оренди перейшов у київську «Оболонь»[10]. У середині лютого 2013 року перебуваючи в статусі вільного агента прийняв запрошення пройти перегляд у складі гранду узбецького футболу столичного «Буньодкора». Після вдалих оглядин підписав річний контракт з командою[11]. 25 вересня Пищур став володарем Кубка Узбекистану, причому зробив у перемогу своєї команди вагомий внесок. Спочатку, на 52-й хвилині, українець забив після подачі з кутового, а за чотири хвилини до кінця основного часу при рівному рахунку став автором переможного гола, сильним ударом вразивши ворота «Насафа»[12]. У завершальному матчі чемпіонату Пищур забив гол у ворота «Согдіани». Цей гол не тільки допоміг команді здобути золоті нагороди, але і забезпечив форварду перемогу в бомбардирській гонці з показником 19 м'ячів у 25 матчах. У лютому 2015 року перейшов до клубу казахстанського чемпіонату «Тараз», підписавши однорічний контракт[13]. У січні 2016 року став гравцем узбецького клубу «Навбахор»[14], але вже на початку липня того ж року повернувся до складу «Тараза»[15]. Статистика виступів
Досягнення
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia