Петрівчані (або петрівчанські) пісні, петрівки[1] — виконувалися у Петрів піст, який починався відразу ж після святкування Русального тижня. У них розробляється тематика творів календарної обрядовості зимового та весняного циклів. Пора теплих літніх ночей була періодом молодечих забав, кохання, підшукування пари для подружнього життя, мрій про майбутнє.
Петрівчані пісні, як й інші подібні жанри, зберігають елементи давніх вірувань, форму замовлянь, архетипову образність:
Петрівочка наступає — Ячмінь колос викидає — Сива зозуленька вилітає. Соловейко голос покидає, Собі соловейка викликає: А як петрівочка минається, - Ой вилинь, вилинь, соловеєчку Сива зозуленька ховається, З вишневого саду та у темний луг, По борозенках скитається. А із лугу — на калиночку. Та будеш щебетати, А я біля тебе жалібно кувати!
У цих творах часто зустрічаються образи-символи прадавніх тотемів-дерев (верби, дуба, явора, берези, калини, терену); птахів (зозулі, солов'я, перепілки); рослин (барвінку, цар-зілля, рути, льону, гречки, коноплі); а також — архетипи дощу, річки, небесних світил, пшеничого поля, вогню, тощо.
Мотивами кохання петрівчані пісні перегукуються із веснянками та гаївками любовно-еротичної групи та із близькими за тематикою колядками та щедрівками:
Ой ти, петрівко петрівчата, Прийшов Андрійко та й торгає: Ти, зозуленько дубрівчата, Вставай, Антосько, вже світає! Не куй так рано й у цім борі, Й уже черідка на вигоні, Не буди мене молодої. Й уже косарі в чистім полі, Нехай мене та й той збудить, Й уже Антоська й у коморі Котрий мене вірно любить. З своїм Андрійком на розмові.
Але порівняно з іншими жанрами календарно-обрядової творчості вони більшою мірою пройняті ліризмом, подекуди — глибоким смутком за літом, що минає, швидкоплинністю людського життя. Цим петрівчанські пісні подібні до родинно-побутової лірики. У них часто зустрічаються мотиви нерозділеного кохання, розлуки, печалі. Нерідко вони будуються на основі паралелізмів, де дівчина постає в образах зозулі, голубки, перепілки; а парубок — сокола, яструба, голуба; або ж молода пара зображена в образах дерев над водою чи у гаю:
Тема кохання у петрівчаних піснях часто супроводжується мотивами коротких ночей, звертаннями до зозулі, щоб та не кувала вранці, не будила дівчину:
Петрівочка да мала нічка, Шила, вишивала шовком, біллю, Не виспалась наша дівочка, Своєму козаченьку да про неділю. Вона не спала да рушнички Вона раненько вставала, шила, Утираться козаченьку давала…
Часто у звертаннях до зозулі молода дружина нарікає на нелегку долю:
Ой дібрівная да зозуленько, В мене свекорко да не батенько, Да не куй же рано у діброві, В мене свекруха да не матінка, Да не збуди мене молодої. Ізбудять мене да ранній тебе…
Період петрівки був часом вибілювання полотна, і ці мотиви теж знайшли своє відображення у творах. О. Потебня звертає особливу увагу на образи-символи пряжі, полотна, у піснях про одруження дівчини: «Можна думати, що у петрівчаній пісні біла пряжа — символ самої дівчини: вона тонка і біла, якщо та вийде одружиться з милим і буде коханою; товста і не біла в іншому випадку».
Подібні до родинно-побутових творів пісні про недолю дівчини, виданої в шлюб проти її волі, якій «да не дали люди да догуляти, Русою косою да домаяти»; чи невеселе і сповнене турбот життя молодої дружини у родині чоловіка, де усі ставляться до неї вороже, змушують важко працювати. У них мотив коротких ночей і звертання до зозулі набирає іншого звучання: для молодої жінки петрівчанські ночі занадто короткі, щоб відпочити від непосильної щоденної роботи. Звертання у цих піснях до теми нелегкого родинного життя є свідченням того, що за походженням вони відносяться до пізнішого періоду, ніж інша календарно-обрядова лірика. Вони також не виявляють тісного зв'язку із обрядами, зберігаючи лише натяки на окремі ритуали чи ігри (зокрема, літні бої):
Ой на ставу, на ставу два качурі б'ється, Гей-гей, ох-ха-ха, два качурі б'ється! А в дівчини під вікнами два парубки б'ється, Гей-гей, ох-ха-ха, два парубки б'ється! - Не бийтеся, не лайтеся, я вас обох люб.
Джерела
Лановик М. Б., Лановик З. Б., Українська усна народна творчість — Навчальний посібник / К.: Знання-Прес, 2006.- 591 c.
