дослідник білоруського та українського націоналізму
Пер Андерс Рудлінґ (швед.Per Anders Rudling, нар. 1974, Карлстад[1]) — шведсько-американський історик[2], професор історичного департаменту Лундського університету (Швеція). Основними напрямками його досліджень є Центральна та Східна Європа, зокрема питання національної пам'яті та ідентичності, націоналізму й антисемітизму.
Має ступені магістра російської мови (Уппсальський університет, 1998), магістра історичних наук (Університет Сан-Дієго, 2003), доктора філософії (Університет Альберти, 2009) та постдокторанта Грайфсвальдського університету (Німеччина, 2010-2011)[3]. Є автором книги «Злет і падіння білоруського націоналізму, 1906–1931», опублікованої Університетом Пітсбурга[4], вона присвячена темі білоруського націоналізму від його витоків до 1930-их років[5].
Життєпис
Пер Рудлінг є автором низки наукових праць з питань білоруського та українського націоналізмів, Голокосту на теренах окупованих України та Білорусі.
2012 року виступив з критикою анонсованого північноамериканського лекційного туру Руслана Забілого — колишнього директора львівського «Центру досліджень визвольного руху» і директора львівського музею «Тюрма на Лонцького». За словами Рудлінга, Забілий займає центральне місце у некритичному просуванні та прославленні Організації українських націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою та має сумнівні академічні здобутки[6][7]. Шведський історик характеризує ОУН як недемократичну, антисемітську та расистську організацію, що вдавалась до терору й насильства у боротьбі проти політичних опонентів та національних меншин, зокрема під час Другої світової війни[6][8].
У відповідь низка українських громадських організацій Канади звернулись з відкритим листом до ректора Лундського університету з проханням нагадати Рудлінгу про необхідність свободи слова та неприйнятність дискримінації іншої точки зору у науковій спільноті[9]. На противагу, 38 вчених та дослідників Голокосту, зокрема Омер Бартов, Ефраїм Зурофф, Довід Кац, Джон-Пол Химка, Олексій Міллер, Рут Водак та Крістіан Гернер, виступили на захист Рудлінга, назвавши критичні висловлювання останнього коштовними та переконливими[10]. Разом з тим, варто зауважити, сам Рудлінг у 2010 році став одним зі 108 підписантів петиції міжнародної академічної спільноти проти затримання та обшуку Забілого співробітниками СБУ[11].
Того ж 2012 року Рудлінг висловив публічний протест проти використання своєї праці у книзі Вадима Колісніченка без дозволу, котру він разом з іншим автором розцінив як «політичну інструменталізацію нашої роботи Партією регіонів»[12].
2018 року Пер Андерс Рудлінг висловив заклопотаність щодо запровадження гасла «Слава Україні! Героям слава!» в Збройних Силах України через контекст ОУН, заявивши, що подібні вітання свого часу використовувались як в націоналістичних, так і фашистських мілітаризованих рухах в Європі[13].
Критика
Білоруська дослідниця Олена Маркова у рецензії на книгу «Злет і падіння білоруського націоналізму» зазначила, що вона містить багату фактографічну інформацію й послідовно висвітлює розвиток головних білоруських національних проектів упродовж ХХ століття, але водночас у публікації занадто велика кількість некритичної праці з джерелами, що, на думку Маркової, веде до певних випадків маніпулятивної вибірки фактів[14].
Обрані публікації
Розділи книг
"Anti-Semitism on the Curriculum: MAUP – The Interregional Academy for Personnel Management," in Matthew Feldman and Paul Jackson (eds.) Doublespeak: The Rhetoric of the Far Right since 1945. (Stuttgart: ibidem-Verlag, 2014), 247-270.
"Memories of 'Holodomor' and National Socialism in Ukrainian Political Culture," in Yves Bizeul (ed.), Rekonstruktion des Nationalmythos?: Frankreich, Deutschland und die Ukraine im Vergleich (Göttingen: Vandenhoek & Ruprecht Verlag, 2013), 227-258.
"The Invisible Genocide: The Holocaust in Belarus," in Joanna B. Michlic and John-Paul Himka (eds.) Bringing to Light the Dark Past: The Reception of the Holocaust in Postcommunist Europe. (Lincoln: Nebraska University Press, 2013), 57-82.
"The Return of the Ukrainian Far Right: The Case of VO Svoboda," in Ruth Wodak and John E. Richardson (eds.) Analyzing Fascist Discourse: European Fascism in Talk and Text. (London and New York: Routledge 2013), 228-255.
"Anti-Semitism and the Extreme Right in Contemporary Ukraine," in Andrea Mammone, Emmanuel Godin, and Brian Jenkins (eds.), Mapping the Extreme Right in Contemporary Europe: From Local to Transnational. (London and New York: Routledge, 2012), 189-205.
"The Great Patriotic War and National Identity in Belarus" in Tomasz Kamusella and Krzysztof Jaksułowski (eds.), Nationalisms Across the Globe, volume I: Nationalisms Today. (Bern: Peter Lang, 2009), 199-225.
"Belarus in the Lukashenka Era: National Identity and Relations with Russia" in Oliver Schmidtke and Serhy Yekelchyk (eds.), Europe's Last Frontier?: Belarus, Moldova, and Ukraine between Russia and the European Union. (New York and Houndmills, UK: Palgrave Macmillan, 2008), 55-77[2].
"Navuka zabivats: 201-yi batal’en akhounai palitsyi i hauptman Raman Shukhevich u Belarusi u 1942 hodze", "The Science of Murder: The Two Hundred First Batallion of the Auxiliary Police and Hauptmann Roman Shukhevych in Belarus in 1942" ARCHE 7-8 (2012): 67—87.
Статті
Rudling, Anders (4 вересня 2012). ‘They Defended Ukraine’: The 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (Galizische Nr. 1) Revisited. The Journal of Slavic Military Studies. 25 (3): 329—368. doi:10.1080/13518046.2012.705633.
↑Per Anders Rudling, The Rise and Fall of Belarusian Nationalism, 1906-1931 Pitt Russian East European Series, University of Pittsburgh Press, 2014. ISBN 0822963086
↑D.H. (21 October 2012), Open Letter in Support of Per Anders Rudling.Defending History, Vol. V, No. 1727. Scanned letter from 5 October 2012 which – according to authors of defendinghistory.com – has been signed by a number of leading figures of Ukrainian nationalist groups in Canada: full text.
