|
Пелоп
Пело́п, також Пелопс (грец. Πέλοπας) — напівлегендарний фригійський царевич, епонім Пелопоннесу, герой, син Тантала й дочки Атланта Діони, онук Зевса. Тантал, бажаючи переконатися, чи справді боги все знають, убив сина і тіло його подав як їжу запрошеним у гості мешканцям Олімпу. Боги не доторкнулися до їжі, тільки Деметра, засмучена втратою дочки, в задумі з'їла шматок плеча хлоп'яти. Боги наказали Гермесові оживити Пелопа. Гермес позбирав шматки тіла хлопчика й оживив його, а замість з'їденої Деметрою частини поставив слонову кістку[5]. Відтоді всі нащадки Пелопа, Пелопіди, мали на плечі білу пляму. За Піндаром, Посейдон забрав Пелопа на Олімп для обслуговування столу богів замість Ганімеда. В одній із версій міфу, Пелопа з Фригії вигнав Іл. В інших — він вирушив до Греції добровільно. Пелопу вдалося залучити на свій бік одне з грецьких племен — ахейців, яких колись позбавили батьківщини їхні сусіди. Втративши рідну землю, ахейці облаштувалися на півночі країни — у Фтіотиді. І лише чекали слушної нагоди помститися кривдникам. Ахейці склали більшість пелопового війська. А згодом і сам Пелоп і його нащадки взяли собі ім'я ахейців, яке «робило» їх з фригійців греками. Про «ахейське завоювання» Греції, очолюване Пелопом, свідчать кургани, в яких були поховані фригійці, що прийшли разом з Пелопом. Їх ховали як героїв, що загинули в битвах[6]. У міфі, однак, йдеться не про війну, а про сватання Пелопа до Гіпподамії, дочки царя Піси Еномая, фессалійця за походженням. Для того, щоб здобути руку Гіпподамії, він мав перемогти її батька у змаганні на колісницях. Здобути перемогу прибульцю допомогли подаровані Посейдоном крилаті коні, за іншою версією, — закоханий у Гіпподамію візник Еномая Міртіл, якому було обіцяно півцарства і Гіпподамію на одну ніч. Міртіл замінив металеву чеку в колісниці Еномая на воскову, колісниця розбилась і Еномай загинув. Коли Міртіл уночі прийшов до Гіпподамії, Пелоп, прагнучи позбутися свідка його сумнівної перемоги, штовхнув візника в море. Падаючи, Міртіл прокляв Пелопа і весь його рід. Це спричинило тяжкі випробування, яких зазнали сини Пелопа та їхні нащадки Атрей, Тієст. Очищений Гефестом від крові Міртіла, Пелоп став володарем Піси. Згодом Пелоп розпочав війну з аркадським царем Стимфалом. Здолати його в битві Пелоп не зміг, тож прикинувся його другом, підступно вбив та розрубав на шматки. Зрештою Пелоп та його нащадки стали царями у різних куточках Південної Греції — від Піси на заході до Спарти і Трезени на сході. Мегарський престол зрештою дістався сину Пелопа Алкафою. А найбільший грецький півострів почали іменувати Пелопоннесом, тобто «островом Пелопа». Можливо саме про державу Пелопа повідомляють і хеттські архіви, іменуючи її «Аххіявою»[7]. Згідно з міфами Гіпподамія народила від Пелопа Атрея, Тієста, Алкафоя, Копрея та ін. Крім того, йому приписують кількох синів — епонімів міст і областей Пелопоннесу. В Еліді, в Олімпії, існував культ Пелопа. Після тривалого владарювання він був похований на берегах Алфею. Змагання, влаштовані на його похороні, згодом поновив Геракл як Олімпійські ігри. Примітки
Література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пелоп
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
