Пароізоляція

Пароізоля́ція (англ. vapor barrier) — захист огороджувальних конструкцій будинків і споруд від проникнення водяної пари або конденсованої вологи[1]. На відміну від гідроізоляції пароізоляція перешкоджає проникненню пари, а не рідини.

Пароізоляцією запобігають перезволожуванню і загниванню матеріалів конструкцій, втраті ними міцності або теплоізоляційних властивостей. Пароізоляція сприяє нормальній експлуатації будинків і споруд, підвищує надійність і довговічність споруд.

Для пароізоляції використовують рулонні матеріали (пергамін, руберойд, толь), бітумні мастики й емульсії, полімерні та олійні фарби, полімерні плівкові матеріали (геосинтетики або ПВХ мембрани), щільні штукатурки тa інші матеріали, що їх наносять на внутрішню поверхню зовнішніх стін, горищних і міжповерхових (над вологими приміщеннями) перекриттів, безгорищних покриттів.

Примітки

1. «Пароізоляція» [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.] в УРЕ.

Джерела

• ДСТУ Б А.1.1-29-94 ССНБ. Мастики покрівельні, гідро- і пароізоляційні та приклеювальні. Терміни і визначення.

Посилання

• Пароізоляція // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 146. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Утепление и пароизоляция крыш. Часть 1 [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] на сайті журналу «ProfiDOM» (рос.)
• Утепление и пароизоляция крыш. Часть 2 [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] на сайті журналу «ProfiDOM» (рос.)