|
Папська Рада з культури
Па́пська Ра́да з культу́ри (лат. Pontificium Consilium de Cultura) — дикастерія Римської курії, початок діяльності якої датується кінцем Другого Ватиканського Собору.[1] Ціла секція цих документів стосовно Церкви, Gaudium et Spes, підкреслює фундаментальну важливість культури для повного розвитку людської особистості.Папа Римський Павло VI написав: «Царство Боже, котре Євангеліє повертає, живе в людях, які глибоко пов'язані з культурою, і будівництво Царства Божого не може уникати переймання елементів людської культури або культур» (Evangelii Nuntiandi)[2]. Папа Римський Іван-Павло II заснував Папську Раду з культури 20 травня 1980 року.[3] У той час як у своєму motu proprio апостольському листі Inde a Pontificatus від 25 березня 1993 року, Папа Римський об'єднав Папську Раду для діалогу з невіруючими (заснований 1965 року) з Папською Радою з культури.[4] 30 липня 2012 року Папа Римський Бенедикт XVI в Motu proprio Pulchritudinis fidei повідомив про своє рішення приєднати Папську комісію культурної спадщини Церкви до Папської Ради з культури. Ухвала набула чинності 3 листопада 2012 року.[5] Мета РадиПапська Рада з культури має справу з розбіжностями між Євангелієм і культурами, байдужістю в справах релігії. Рада також зацікавлена відношеннями між Святим Престолом і світом культури; особливо вона просуває діалог із сучасними культурами, так, щоби цивілізація могла стати більш відкритою для Євангелія, й так, щоби чоловіки й жінки могли знати, що Церква визнає їхню роботу як служіння правді й досконалості. Структура РадиПапська Рада з культури має дві секції:
Є також багато інших, включаючи: 6 священиків і 1 мирянина, 7 інших адміністративних і технічних помічників. Рада проводить пленарне зібрання щонайменше раз на три роки. Папа Римський призначає кардиналів і єпископів на п'ятирічний термін як членів Ради. Тепер є 13 кардиналів і 17 архієпископів і єпископів із різних частин світу. Голови Папської Ради з культури
Виноски
Посилання |
