Пантеон Ходживанка

Пантеон Ходживанка
вірм. Խոջիվանք; груз. ხოჯივანქი
Пантеон Ходживанка; вірм. Խոջիվանք; груз. ხოჯივანქი
	Пантеон Ходживанка
Інформація про цвинтар
	41°41′54″ пн. ш. 44°49′07″ сх. д.H G O
Країна	Грузія
Розташування	Тбілісі, Авлабарі
Відкрито	1655
	Адреса: 1/26 Zhoneti St
	Пантеон Ходживанка Пантеон Ходживанка (Грузія)
	Пантеон Ходживанка у Вікісховищі

Пантеон Ходживанка (вірм. Խոջիվանք; груз. ხოჯივანქი) — вірменське меморіальне кладовище і архітектурний комплекс в північно-східній частині району Авлабарі в Тбілісі, Грузія. Місце поховання відомих вірменських письменників, митців та громадських діячів.

Він складався з величезного меморіального кладовища і Вірменської церкви Пресвятої Богородиці (церква св. Аствацаціна). Церкву і більшу частину кладовища було зруйновано в 1937 році, а в період між 1995 і 2004 роками більша частина решти кладовища була зруйнована, коли будувався собор Святої Трійці (також відомий як собор Самеби). Невелика частина, що залишилася разом з деякими переміщеними надгробками, збереглася як вірменський Пантеон Тбілісі.

Передісторія

Ця ділянка землі з давніх часів належала роду Бебутів і спочатку була їх родовим кладовищем.

Назву Ходживанк утворено з імені одного з Бебутів, засновника обителі — Ходжі-Бебута (він же Ашхарбек Бебутов, Аслан Мелік-Бебут), який був сином Бебут Бека.

Батько Ашхарбека Бебутова — Бебут Бек осів у Тифлісі та отримав 1621 (за іншою версією — 1612) року від Шаха Персії Аббаса I грамоту на землеволодіння.

Збереглася складена грузинською і перською мовами грамота царя Ростома, згідно з якою скарбник грузинського царя XVII століття Ростома Картлі (1633-1658) з Дому Багратіоні, керуючий чеканщиками монет Ходжа Бебут звернувся до царського двору з проханням про дозвіл побудувати церкву на родовій усипальниці, що знаходиться:

«...на міському кладовищі в напрямку Авлабар, під горою Махата.»

Цар виділив також місце для саду, розташованого поруч з їх усипальницею, вище храму. Грузинська редакція грамоти була складена рукою мдіван-мцігнобара Біртвела Туманішвілі і датується 1654 роком.

Будівництво і розбудова

Церкву Сурб Аствацацин (Смиренного Аслана) було збудована 1104 року. Зберігся церковний будівельний напис що і нині перебуває в Історико-етнографічному музеї м. Тбілісі:

«В літо вірменське 1104-е, волею Божою я, Ходжа Бебут, брат мій Хатин, і дружина моя Лалі побудували цю святу церкву Сурб Аствацацин (Смиренного Аслана).»

Цей запис, скоріше, свідчив про початок розбудови.

Церква Сурб Аствацацин, присвячена Святій Богородиці, була гарна, мала огорожу і квітучий сад навколо. Пізніше, право володіння цією ділянкою Бебутами були підтверджені Теймуразом II і Іраклієм II. Син Бебут-Бека — Аслан Мелік-Бебут, який був скарбником грузинського царя Ростома Картлі з Дому Багратіоні, розширив цвинтар, побудував водогін, посадив дерева.

1655 року церква св. Аствацаціна була побудована і названа Ходживанк на честь засновника, якого грузинський цар Ростом називав - Ходжа Бебут (Великий Бебут). Пізніше цвинтар теж називався Ходживанк.

1899 року цвинтар був огороджений масивною стіною, на той час він став найбільшим вірменським цвинтарем у Тбілісі. Кількість поховань в період до його руйнування склала більше 90 000.

Руйнування кладовища

У 1934 р, після наказу Лаврентія Берії, цвинтар почали активно руйнувати; були підірвані споруди вірменського монастиря Ходживанк, знищені всі каплиці і склепи. Все це тривало до 1938 р. У підсумку, на місці цвинтаря з'явився тбіліський міський парк Дружби. Завдяки зусиллям художника Гіго Шарбабчяна і архітектора Рубена Агабаба вдалося врятувати кілька могил, які перебували поруч з могилою Раффі. І тільки 17 березня 1962 р. із зібраних на території колишнього кладовища надгробків і трупів на цьому місці був відкритий Пантеон вірменських письменників і громадських діячів. Нині на цій території стоїть кафедральний собор Святої Трійці Грузинської Православної Церкви. 9 листопада 2002 році відкрито нинішня територію пантеону "Ходживанка".

Були знищені багаті пам'ятники з рідкісних сортів мармуру і скромні надгробки бідняків, мармурові та кам'яні хачкари. Зникли металеві решітки прекрасної ковальської роботи. Спеціальні бригади НКВС Грузії, підлеглі Берії, денно і нощно глумилися над могилами, мародерствували, вишукуючи коштовності в усипальницях. Цвинтар рівняли із землю. Все це тривало до 1938 року.

Так кам'яний літопис припинив своє існування. Лише невелику частину поховань вдалося врятувати, перенісши останки на інші кладовища. Були врятовані, зокрема, надгробок з могили О. Туманяна і обеліск Раффі.

Історія міста Тбілісі позбулася важливого джерела - матеріалів старого міського кладовища. Ні переписані в 20-і роки і опубліковані у Відні А. Еремяном епіграфії другої половини XIX і початку ХХ століття, ні збережені окремі ходживанкскі надгробки в Історико-етнографічному музеї м Тбілісі не можуть дати більш-менш цілісного уявлення про функціонувавший принаймні з XVI століття цвинтар. За словами того ж Єремяна:

«в Ходживанку були тисячі гранітних, мармурових скульптур і стел, тисячі коротких, але хвилюючих написів, сумних віршів і чотиривіршів»

Руйнування залишків кладовища продовжилося між 1995 і 2004 роками під час будівництва Троїцького тбіліського собору Святої Трійці (Тбілісі) «Могили предків». Так 1994 року саме в тому місці, де стояла підірвана церква Сурб Аствацацин, було освячено закладний камінь і почато будівництва грузинської православної церкви Самеба.
2001 року групою невстановлених осіб на кладовищі був здійснений черговий акт вандалізму і святотатства щодо вірменських поховань. Були розбиті і розкидані надгробки, зірвані і викрадені таблички з них, вкрадені мармурові плити з семи могил діячів вірменської культури. Зловмисниками також був перевернутий постамент на могилі Раффі.^[1]

Відомі поховання

Ім'я	Дата	Професія
Газарос Агаян	1840–1911	Письменник, педагог, фольклорист, історик, мовознавець і громадський діяч
Акоп Агхабаб	1926	Поет
Акоп Акопян	1866–1937	Поет
Ісахак Аліханян	1946	Театральний актор, режисер
Арцруні Григор	1845–1892	Засновник і видавець газети «Мшак»
Баграт Айвазян	1863–1937	Письменник, педагог
Ашхарбек Бебутов		Засновник меморіалу «Ходживанк»
Василь Бебутов^[en]	1791–1858	Генерал Російської Імперії
Нікол Думан	1867–1914	Військовий лідер, член партії «Дашнакцутюн», народний герой Вірменії.
Аршак Гавафян (Кері)^[en]	1916	Військовий лідер, командир федаїнів
Дарчинян Саркис	1947–2013	Архівіст, Арт-фотограф, Автор книги: вірм. «Թիֆլիս. Հայկական ճեպանկարներ» укр. «Тифліс. Вірменські етюди / ескізи»; та статей про вірменські споруди у старому Тіфлісі
Симон Заварян^[en]	1866–1913	Один з засновників «Дашнакцутюн»
Дживані (Степан Левонян)	1846–1909	Композитор, співак
Вано Ходжабекян	1875–1922	Художник-графік
Олександр Манташев^[en]	1842–1911	Нафтовий магнат і благодійник
Ольга Майсурян	1861–1931	Актриса
Мурацан (Григор Тер-Ованесян)	1854–1908	Письменник
Нар-Дос (Михаїл Ованесян)	1867–1933	Письменник
Степан Нерсесян	1807–1884	Художник
Ісай Пітоев	1904	Педагог і філантроп
Перч Прошян	1837–1909	Письменник і педагог
Раффі (Акоп Мелік Акопян)	1835–1888	Письменник, Співець Вірменської Свободи
Сос Сосян	1928–2008	Актор
Ґабріель Сундукян	1825–1912	Письменник, драматург. Засновник сучасної вірменської драми
Князь Георгій Туманов	1854–1920	Засновник грузинського театрального товариства і Тифліського коледжу
Князь Михайло Туманов	1818–1875	Відомий грузинський літератор та перекладач
Ованес Туманян	1869–1923	видатний вірменський поет і письменник, громадський діяч
Геворк Хаквердян	1892	Філолог, лікар, громадський діяч, видавець.
Ґаяне Хачатурян	1942–2009	Художник
Нагаш Ховнатан	1722	Живописець, засновник династії Ховнатаньянів
Мкртум Ховнатаньян	1846	Живописець, з династії Ховнатаньянів
Нікіта Шахназарян		Генерал-лейтенант. Учасник Російсько-турецької війни (1877–78)
Церенц (Овсеп Шишманян)^[en]	1822–1888	Вірменський письменник, публіцист, лікар і вчитель
Олександр Цатурян	1865–1917	Поет і перекладач
Евангулян Геворк Григорьевич	1843–1901	Міський голова, юрист, журналист
Макар Екмалян	1856–1905	Композитор, диригент, автор Вірменської літургії
Олександр Єрицян	1841–1902	Вірменський письменник, історик, археолог