Ця стаття призначена для ознайомлення, зокрема візуального, з меморіалами, пам'ятниками, пам'ятними знаками й скульптурами в Печерському районіКиєва, а також подання коротких відомостей про них.
Печерський район утворився навколо історичної місцевості Печерська та є одним із центральних районів міста Києва. На території району розташовується багато різноманітних пам'ятників, присвячених видатним особам минувшини, діячам української та інших культур, подіям національної та світової історії. Власне Київ розпочинався на Печерських пагорбах, і на вшанування цього встановлено скульптуру апостола Андрія Первозваного, який, за переказом, передрік заснування й процвітання великого міста. Історії міста також присвячені пам'ятний знак на честь заснування міста Києва на дніпровській набережній, що став справжнім міським символом; пам'ятний знак-фонтан на честь легендарних засновників міста на Майдані Незалежності; модерністська скульптурна композиція «Вічний Київ» (2009).
Крім того, на пагорбах Печерська розташовані 2 найбільших київських меморіали — Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні та Меморіал Слави на честь воїнів загиблих у Другій світовій війні; один з перших київських пам'ятників діячам національної історії — пам'ятник Володимиру Великому, що й дотепер залишається одним із найяскравіших взірців київської монументалістики, а також найвищий пам'ятник міста й країни — Батьківщина-Мати, що за радянських часів був справжнім міським символом.
У пам'ятниках Печерська вшановано низку діячів національної та світової історії, культури та спорту, зокрема й сучасних — Володимира Великого, Тараса Шевченка, Петра Могилу, Лесю Українку, В'ячеслава Чорновола, Івана Франка, Нестора Літописця, Владислава Городецького, Анатолія Солов'яненка, Миколу Яковченка, Леоніда Бикова, Валерія Лобановського, Шолом-Алейхема, Шота Руставелі, Михайла Глинку тощо.
Перелік
Пам'ятники подаються у формі таблиці; за можливістю вказуються вихідні дані — розташування та точні географічні координати, дату встановлення, авторів, додаткові відомості тощо, наводяться фото. Всередині таблиць пам'ятники розміщені за іменами, кому або чому присвячені, а групуються за абеткою. Список є неповним і постійно редагується. До списку, зазвичай, не включаються пам'ятники (переважно погруддя) на території підприємств, натомість паркові, а також на території публічних і культових об'єктів, за можливістю, наводяться.
Відкрито 1923 року на тодішній площі Революції — на постаменті з червоного граніту встановлено гармату, з якої арсенальці дали перший постріл на початок свого повстання[1]. 18 червня2019 року представниками Всеукраїнського молодіжного руху «Гідність нації» було здійснено декомунізацію. В постамент монументу було вмонтовано плиту з новим текстом. Комуністичні написи попередньо прибрано, активістами здійснено реставрацію гармати та постаменту[2].
Ахматовій Анні
Міський сад
Відкритий 23 червня 2017 р., скульптор Олександр Стельмашенко[3].
Пам'ятник відкрито 4 листопада2001 року. Автори — скульптори Володимир Щур і Віталій Сівко. Народний артист України, актор і кінорежисер Леонід Биков, що в кінострічці «В бій ідуть тільки «старики»» геніально втілив «маестро» — командира «співаючої» ескадрильї льотчиків-винищувачів капітана Титаренка, став тому числі узагальнюючим образом військових льотчиків, тому пам'ятник є двофункціональним.
Пам'ятник Герою Соціалістичної праці Петрові Бойку встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київське військове училище ім. М. І. Калініна — Бойко закінчив 1943 року
Урочисто відкрито 19 січня2009 року за участю київської міської влади. Автор — знаний німецько-британсько-ізраїльський архітектор і скульптор Франк Майслер. Пам'ятник виконано у бронзі на гранітному постаменті заввишки близько 4 метрів[5].
Відкрито урочисто (за участю міської влади і деяких політиків) 22 грудня2008 року. Пам'ятник зроблено за проектом вінницького скульптора Юрія Козерацького. Він складається з двох частин: на гранітномуп'єдесталібронзове семиметрове «дерево життя» (загальна висота пам'ятника — 8,5 м), на листі якого вигравіювані портрети загиблих журналістів, а посередині замість стовбура отвір у вигляді пера, перед деревом стоїть чоловік у довгому пальті, риси якого не схожі на Георгія Ґонґадзе (заввишки 3 м). Родичі Ґонґадзе висловлювались негативно про ідею встановлення йому пам'ятника[7][8].
Бронзову скульптурну композицію відкрито 28 травня2004 року. Автори — скульптори Володимир Щур і Віталій Сівко, архітектори Руслан Кухаренко і Володимир Скульський. Є четвертим за ліком пам'ятником-подарунком авторів місту.
Жертвам репресій НКВС 1930-1950-х рр.
Біля Жовтневого палацу, по вулиці Інститутській, 1
Пам'ятник встановлено біля Жовтневого палацу, у підвалах якого упродовж 1930-х рр. та на початку 1950-х рр. каральні органи НКВС здійснювали розстріли української інтелігенції та громадян
Встановлений у 2005 році на виконання розпорядження міського Голови Києва. Фінансування створення цього знаку та відновлення благоустрою прилеглої до нього території було здійснено за рахунок коштів Української міжконфесійної асоціації «Крок до єдності»[9].
Пам'ятник Герою Радянського Союзу Георгію Корнєєву встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київську військову школу зв'язку ім. М. І. Калініна — Корнєєв закінчив 1932 року
Пам'ятник Герою Соціалістичної праці Андрію Костікову встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київську військову школу зв'язку ім. М. І. Калініна — Костіков закінчив 1927 року
Котигорошку
Вулиця Михайла Грушевського. Біля Лялькового театру
Відкрито на території комплексу Стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського урочисто 11 травня2003 року — на церемонії відкриття були присутні кілька тисяч шанувальників таланту великого тренера, керівники ФФУ та ПФЛ, колишні та нинішні гравці київського «Динамо», представники УЄФА, а також українські державні діячі[13]. Над пам'ятником працювала група скульпторів упродовж 10 місяців.
«Місце зустрічі змінити не можна», скульптурна композиція
Урочисто відкрито міністром внутрішніх справ України Юрієм Луценком14 квітня2009 року з нагоди 90-річчя створення карного розшуку. Являє собою фігури відомих кінематографічних героїв однойменного фільму — Гліба Жеглова та Володимира Шарапова. Над створенням бронзової скульптурної композиції працювала низка скульпторів. Всі витрати на створення та встановлення пам'ятника, за словами міністра, взяли на себе ветеранські, а також благодійні організації[14].
Автор проекту — скульптор Анатолій Кущ. Монумент являє собою облицьовану білим мармуром колону, на якій стоїть дівчина в українському національному вбранні, що тримає гілку калини — символ України. Висота монумента — 42 метри.
У торгово-виставковому комплексі «Глобус», 3-я лінія (вул. Інститутська, 2)
Є копією скульптурного зображення пальми, яке у 1896 році викували зі стальної рейки коваль Юзівського заводуОлексій Мерцалов і його помічник-молотобоєць Ф. Шпарін, оригінал якого зберігається в музеї Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі (Росія). Встановлено 2001 року. Міститься на території виставково-торговельних площ, орендовних незалежним продюсерським центром Бойко[18], через що доступ до огляду скульптури є обмеженим[19].
Меморіальний комплекс зводить КП «Дирекція реставраційно-відбудовних робіт». Автори проекту — скульптор Анатолій Гайдамака та архітектор Юрій Ковальов. Першу чергу меморіалу відкрито до 75-ї річниці Голодомору 1932—1933 років у листопаді 2008 року. Відкриття Меморіалу відбулось за участю Президента, прем'єр-міністра, міністрів, Київського міського голови, інших представників державної та місцевої влади, а також високоповажних гостей з сусідніх держав[20].
Пам'ятник Герою Радянського Союзу Степанові Проценку встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Третю київську військово-інженерну школу командного складу — Проценко закінчив 1923 року
Пам'ятник каштанам, що розкрились. Відкритий 6 жовтня2009 року. Присвячений київським мамам і новонародженим дітям. Виконаний з бетону і пофарбований у мідний колір[21].
Урочисто відкрито 8 червня2007 року за участю Президентів Грузії М. Саакашвілі та України В. Ющенка[22]. Пам'ятник і скульптурну групу, яку названо Парком Шота Руставелі — насправді скульптурний парк (дерев тільки 2) повністю виготовили грузинські майстри — автор проєкту і скульптор Володимир Імерлішвілі, скульптор Паата Гігаурі, архітектор Давид Якобашвілі. Скульптурний комплекс і парк створено за ініціативи і сприяння М. Саакашвілі повністю на благодійні кошти. Скульптурний комплекс у символізмі з використанням традиційних грузинських мотивів був сприйнятий неоднозначно громадськістю[23], втім безумовно став справжнім «куточком Грузії» в київському середмісті.
Меморіал з пам'ятником (обеліском) Вічної Слави на могилі Невідомого солдата споруджено в 1957 році на місці Аносовського (Комендантського) скверу, закладеного 1895 року.
У будинку, перед яким встановлено пам'ятник, жив співак Анатолій Солов'яненко. Автори пам'ятника — скульптор Микола Рапай і архітектор В'ячеслав Дормідонтов. Пам'ятник було встановлено 26 вересня2001 року.
Співробітникам Олександрівської лікарні, полеглим у війні
Пам'ятник Герою Радянського Союзу Пилипу Стрільцю встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київське військове училище імені М. І. Калініна — Стрілець закінчив 1941 року
Хрест жертвам голодомору та політичних репресій в Україні
На пагорбі перед Жовтневим палацом (вулиця Інститутська, 1)
Хрест встановлено над Майданом Незалежності у розпал Помаранчевої революції. На ньому надпис «Хрест жертвам голодомору та політичних репресій в Україні. Від закарпатців з місця появи Божої Матері в урочищі Джублик». Хрест було знищено активістками руху FEMEN в серпні 2012[25]
Розміщений в 2001 році на стіні Інституту епідеміології і інфекційних захворювань ім. Л. В. Громашевского спільними зусиллями UNAIDS в Україні, Посла Доброї Волі ООН з питань ВІЛ/СНІД Валіда Арфуша і скульптора Олега Пінчука. Монумент створювався з метою привернення уваги суспільства до проблеми ВІЛ/СНІД і вираження солідарності з ВІЛ-позитивними людьми. Біля меморіалу бронзової «Червоної стрічки» завжди проходять значущі суспільні акції, покликані підтримати людей, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні.
Погруддя українського поета та художника встановлено на кошти батьків учнів та викладачів гімназії у 1964 році з нагоди 150-річчя з дня народження Кобзаря
Урочисто відкрито 21 грудня1997 року на юульварі на Басейній вулиці біля Бесарабського ринку. Є першим за часом встановлення з пам'ятників Шолом-Алейхему в світі. Автори — скульптор Валерій Медведев і архітектор Юрій Лосицький. Появі пам'ятника активно сприяли Єврейська рада України та її голова Ілля Левітас, Київська міська держадміністрація з мером Києва Олександром Омельченком та багато інших державних, суспільних та культурних діячів[26]. Згодом, у 2001 році, під час реконструкції автомобільних проїздів в районі Бессарабки пам'ятник перенесли на сучасне місце розташування ближче до житлової і пішоходної частини — у новостворений сквер біля будинку № 3 по Рогнідинській вулиці[4]. У 2005 році пам'ятник реставрували[27].
Пам'ятник було створено в 2000 році до 100-річчя з дня народження Миколи Яковченка. Актор сидить на лавці, а біля його ніг розташувався його улюблений пес — такса Фан-Фан. Автори — скульптори Володимир Чепелик та Олексій Чепелик, архітектор Володимир Скульський. Пам'ятник, майже тотожний київському, є в рідному місті автора — ПрилукахЧернігівської області[28].
Пам'ятник Герою Радянського Союзу Анатолію Якушеву встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київське військове училище імені М. І. Калініна — Якушев закінчив 1937 року
«1100-ліття віднайдення угорцями своєї Батьківщини», пам'ятний знак
«Через цю територію з миром пройшли угорці, які заселили в IX столітті землі і простір своєї сучасної батьківщини.» Встановлено у 1997 р. Архітектор Янош Віг, скульптор Юрій Багаліка.
Пам'ятний знак споруджено в 1982 році на ознаменування 1 500-річчя міста Києва. Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва, — братів Кия, Щека та Хорива і їх сестри Либеді. Автори — скульптор Василь Бородай, архітектор Микола Фещенко.
Пам'ятний знак на спомин про померлих від тифу пацієнтів Олександрівської лікарні у Києві на місці зруйнованого цвинтаря, пам'ятний знак
↑П. М. Калугин. Памятник Образцову В. П. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 21. ISBN 978-966-8325-87-8(рос.)
.JPG)
