Палаццо Борґезе

Палаццо Борґезе
41°54′14″ пн. ш. 12°28′35″ сх. д.
Тип	палаццо
Країна	Італія : ISO3166-1 alpha-3:ITA; ISO3166-1 цифровий:380;
Розташування	місто Рим
Архітектурний стиль	маньєризм
Архітектор	Джакомо да Віньола
Будівництво	XVII століття — XVIII століття
Власник	Борґезе
Адреса	Via di Ripetta^d
Палаццо Борґезе (Італія)
Палаццо Борґезе у Вікісховищі

Палаццо Борґезе (італ. Palazzo Borghese) — палац у Римі, головна резиденція родини Борґезе. Палац називають «il Cembalo» (клавесин) через його незвичайний план, у формі неправильної трапеції.

Перший поверх палацу з 1947 року займає Посольство Іспанії.

Історія

Фасад, що виходить до річки Тібр, архітектор Карло Райнальді[1]

Внутрішнє подвір'я, спроєктоване Мартіно Лонгі Старшим

Палац на гравюрі Джузеппе Вазі, XVIII століття

Будівництво палацу розпочато для монсеньйора Томмазо дель-Джильо у 1561 році за проєктом архітектора Джакомо да Віньоли[2]. На момент смерті дель Джильо у 1578 році, будівництво палацу було завершено, але не було даху. Палац залишалась без даху до тих пір, поки спадкоємці не домовилися про його продаж у 1586 році іспанському кардиналу Педро де Деза Мануелю, який у 1590 році поручив архітектору Мартіно Лонгі Старшому розширити палац і влаштувати дах[3]. Після смерті Лонгі в 1591 році, роботу продовжив архітектор Фламініо Понціо, який отримав замовлення від кардинала Шипіоне Борґезе на користь нового власника, кардинала Камілло Борґезе (майбутнього Папи Павла V), і роботи тривали до 1613 року[4]. Будівництво палацу було завершено архітекторами Карло Мадерно і Джованні Вазанціо, а після 1670 року палац розширювався архітектором Карло Райнальді.

Внутрішнє подвір'я, створене Мартіно Лонгі Старшим, має дуговидну неправильну форму і вважається визначною пам'яткою палацу, з його колонами, фонтанами, статуями і «секретним садом».

Фасад, що виходить на Віа ді Ріпетта, тепер посольство Іспанії

Головний вхід до палацу — на вулиці Фонтанелла ді Борґезе. Західне крило палацу виходить на Віа ді Ріпетта, з видом на Тибр, і має невеликий двоповерховий фасад з невеликим балконом, який називають «клавішею клавесина».

У палаці раніше була колекція живопису, яка займала 12 великих залів на першому поверсі. Серед інших творів там були: «Покладення в труну» Рафаеля, «Полювання Діани» та «Сибілла Куманська» Доменікіно, твори Караваджо і Доссо Доссі, «Викрадення Європи» Джузеппе Чезарі, Мадонни Франческо Франча, Лоренцо ді Креді, Андреа дель Сарто, Лоренцо Лотто, Джуліо Романо, Даная Корреджо, твори Тіціана «Навчання любові» і «Любов небесна і Любов земна», твори Ван Дейка «Христос на хресті» і «Покладення в труну». Нині ці твори в Галереї Борґезе, після їх перенесення туди в 1891 році.

У третьому залі першого поверху розміщена фреска «Народження Венери», Гаєтано Лапіса, створена між 1771 і 1772 роками. На піку своєї кар'єри, Лапіс був частиною великої групи художників, відібраних кардиналом Шипіоне Борґезе та його братом принцом Маркантоніо IV Борґезе для роботи над палацом. Ескіз «Народження Венери» зберігається в Національній галереї старовинного мистецтва в Палаццо Барберіні[5].

Примітки

1. Cristiano Marchegiani Rainaldi, Carlo / Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 86, 2016 (італ.)
2. Vittorio Sgarbi Roma — Dal Rinascimento ai nostri giorni in: Dizionario dei Monumenti italiani e dei loro autori, P. 263 (італ.)
3. Elisabetta Ticca Cortili Aperti 2017. Palazzi storici di Roma. Cortili da scoprire, a cura di Patrizio Mario Mergè, Roma, A.D.S.I. Sezione Lazio, 2017, pp. 24-25. (італ.)
4. Giorgio Carpaneto I palazzi di Roma, P. 79 (італ.)
5. Alberto Mazzacchera L'esordio profano di Gaetano Lapis, Accademia Raffaello, Урбіно, 2015, pp. 91-108 (італ.)

Література

• Alberto Mazzacchera L'esordio profano di Gaetano Lapis, in «Atti e studi — Accademia Raffaello», XIV, 2015, 1/2, pp. 91-108, ISSN 2039-0475 (італ.)
• Heinz-Joachim Fischer Rom. Zweieinhalb Jahrtausende Geschichte, Kunst und Kultur der Ewigen Stadt, Кельн, DuMont Buchverlag, 2001 (нім.)
• Anton Henze Kunstführer Rom, Штутгарт, Philipp Reclam GmbH, 1994 (нім.)
• Vittorio Sgarbi Roma — Dal Rinascimento ai nostri giorni, in Dizionario dei Monumenti italiani e dei loro autori, Мілан, Bompiani, 1991, ISBN 88-452-1801-5 (італ.)
• Giorgio Carpaneto I palazzi di Roma, Рим, Newton-Compton, 1993, ISBN 88-7983-191-7 (італ.)