|
Пайнтоп Перкінс
Джо Ві́ллі «Па́йнтоп» Пе́ркінс (англ. Joe Willie "Pinetop" Perkins, 7 липня 1913, округ Гамфріс, Міссісіпі — 21 березня 2011, Остін, Техас) — американський блюзовий піаніст та співак. Обраний до Зали слави блюзу, володар Премії Греммі за життєві досягнення та багатьох премій Blues Music Award. Життя і творчість Ранні рокиДжо Віллі Перкінс народився поблизу Белзоні, в окрузі Гамфріс, штат Міссісіпі і виріс на плантації Хані-Айленд, Міссісіпі.[2] Розпочав свою музичну кар'єру як гітарист, але в середині 1940-х роках пошкодив в ножовій бійці сухожилля лівої руки у Гелені, Арканзас[3][4] і був змушений змінити гітару, з якою більше не міг впоратися, на фортепіано[5][6]. Перкінс навіть написав присвячену цій події пісню «Stabbed by an Angry Woman», що згодом увійшла до альбому Portrait of a Delta Bluesman (Omega, 1993)[7]. За власними спогадами Джо Віллі Перкінса, він лише три роки навчався у школі, решту дитинства і юності працював на фермах і плантаціях, вчився усього самотужки, гри на музичних інструментах так само, дивлячись, як роблять інші. Перших кроків гри на фортепіано його навчив бойфренд матері, крім того, він багато й уважно слухав гру піаніста Кларенса Сміта[en], також відомого як «Пайнтоп» Сміт, який трагічно загинув 1929 року[5]. Творча кар'єраДовгий час Перкінс співпрацював зі слайд-гітаристом Робертом Найтгоком[en], акомпанував йому під час шоу на радіо KFFA, що виходило у Гелені, штат Арканзас, і багато гастролював з Найтгоком Дельтою Міссісіпі у 1940-1950-х роках[3]. Згодом Перкінс впродовж трьох років акомпанував Сонні Бою Вільямсону II у його відомому радіошоу King Biscuit Time[3][8]. Роберт Найтгок запрошував Перкінса до участі у своїх перших записах для Chess Records, зокрема «Jackson Town Gal» 1950 року. Після нетривалої співпраці з Бі Бі Кінгом у Мемфісі, Перкінс на початку 1950-х гастролював Півднем разом з учнем Найтгока гітаристом Ерлом Гукером, Айком Тернером та Бойдом Гілмором. 1953 року в Мемфісі Перкінс та Ерл Гукер взяли участь у сесії для Sun Records Сема Філліпса, під час якої Перкінс записав свою першу версію «Pinetop's Boogie Woogie», пісні, що стала його фірмовим номером і дала йому псевдонім. Мелодія «Pinetop's Boogie Woogie» була запозичена з репертуару «Пайнтопа» Сміта[5][6]. У 1960-ті Перкінс перебрався до Іллінойсу і залишив музичний бізнес до 1968 року, поки Гукер не переконав його записатися знову. 1969 року, після смерті Отіса Спенна Перкінс замінив його у гурті Мадді Вотерса[9]. Понад десять років він грав у гурті Вотерса. У червні 1980 року акомпаніатори та бек-вокалісти Мадді Вотерса Пайнтоп Перкінс (фортепіано), Віллі «Біг Айз» Сміт (ударні), Келвін «Фузз» Джонс (бас-гітара), Лютер «Гітара Джуніор» Джонсон (гітара), Боб Марголін (гітара) та Джеррі Портной (губна гармоніка) пішли з гурту через суперечку щодо заробітної плати. У 1981 році Перкінс, Сміт, Портной та Джонс заснували The Legendary Blues Band. Гітарист Боб Марголін не приєднався до них і створив власний гурт, тож на губній гармоніці та гітарі його замінив Луїс Майєрс. Пайнтоп Перкінс взяв участь у двох альбомах цього гурту, записаних на лейблі Rounder Records Life of Ease (1981) та Red Hot 'n' Blue (1983), а його гастрольна діяльність була пов'язана з The Legendary Blues Band наступні шість років[7][9].  Перкінс акомпанував на незліченних записах, але до 1988 року не мав жодного сольного альбому. After Hours, записаний та виданий Blind Pig Records, став його сольним дебютом[10] Акомпанував Перкінсу під час запису молодий нью-йоркський гурт Little Mike and the Tornadoes. Альбом складається з 12 композицій: блюзових стандартів та власних творів Пайнтопа Перкінса[11]. У турі на підтримку альбому взяли участь гітаристи Джиммі Роджерс та Г'юберт Самлін[12]. Смерть його дружини Сари Льюїс у 1995 році спричинила період депресії та пияцтва, але з часом Перкінс впорався з горем[13]. 1998 року він записав разом з Г'юбертом Самліном альбом Legends(Telarc, CD-83446), а 2001 року взяв участь у щорічному Чиказькому блюзовому фестивалі з «батьком рок-н-ролу» Айком Тернером, який вважав, що саме Перкінс надихнув його грати на фортепіано. На початку 1940-х років у Кларксдейлі, штат Міссісіпі, молодий Айк Тернер побачив Пайнтопа Перкінса на репетиції з Райсом Міллером та його «Кінг Бісквіт Бойз». «Коли я побачив, як грає Пайнтоп, — розповідав Тернер журналу Juke Blues у 1997 році, — мені захотілося грати так само»[14][15].  2004 року 91-річний Перкінс потрапив у Ла Порт, штат Індіана, в ДТП, коли потяг зіткнувся з його автомобілем. Машина була розбита, а водій пошкодив руки та потребував накладення 45 швів на голові, але невдовзі вже повернувся до виступів[16]. У 2004—2011 роках Перкінс жив в Остіні, штат Техас і час від часу виступав у нічному блюзовому клубі «Antone's» Кліффорда Ентона, де свого часу був записаний один з його найкращих альбомів Live At Antone's Vol. 1 (Antone's Records, TMG-ANT 0045)[17]. Навіть у своєму похилому віці Перкінс був завсідником клубів Остіна. В рік його смерті в нього було заплановано понад 20 виступів і запис чергового альбому з Віллі «Біг Айз» Смітом[18]. Створений 2009 року на честь музиканта Фонд Пайнтопа Перкінса у Кларксдейлі проводить щорічні майстер-класи для молодих музикантів, що цікавляться блюзом та джазом музикою.[19] Інший напрямок діяльності фонду — надання фінансової допомоги літнім музикантам через програму під назвою Pinetop Assistance League, що має на меті забезпечити музикантам, які більше не можуть заробляти на життя, можливість оплачувати свої житлові та медичні витрати для гідного життя в останні роки[19]. Смерть21 березня 2011 року в Остіні, штат Техас, Пайнтоп Перкінс помер уві сні від зупинки серця[2][16]. Після урочистої церемонії Перкінса поховано на Меморіальному цвинтарі Маклоріна в Кларксдейлі 2 квітня 2011 року[20]. Визнання та нагороди.jpg) Засновник Alligator Records Брюс Іглауер визначив Пайнтопа Перкінса як символ цілого покоління музикантів та «абсолютно найкращого блюзового піаніста», чия кар'єра тривала понад 80 років[13]. «Пайнтопа можна вважати батьком рок-н-ролу, бо він навчив мене тому, що я граю», — вважав Айк Тернер[13]
Вибрана дискографіяСольні альбоми та створені у співпраці
Інструментальний супровід солістівЕрла Гукера
Кері Белла
Джиммі Роджерса
Мадді Вотерса
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
