|
Джиммі Роджерс
Джи́ммі Ро́джерс (англ. Jimmy Rogers), справжнє ім'я Джеймс А́ртур Лейн (англ. James Arthur Lane; 3 червня 1924, Рулвіль, Міссісіпі — 19 грудня 1997, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий співак, гітарист і виконавець на губній гармоніці. Працював з Мадді Вотерсом і Літтл Волтером. Автор блюзових стандартів «That's All Right», «Chicago Bound» і «Walking by Myself». БіографіяДжеймс Артур Лейн народився 3 червня 1924 року в Рулвілі, Міссісіпі[3]. Син Роско Лейна і Грозі Джексон. Хлопчика виховувала бабуся після того, як його батько був убитий у бійці на лісопильні. Взяв собі прізвище Роджерс у свого вітчима. У дитинстві часто переїжджав, жив у декількох штатах: Теннессі, Арканзас і Міссісіпі. Його найпершою гітарою була примітивна саморобна діддлі-боу, яка прибивалась цвяхами до краю будинку. Наступним його інструментом стала губна гармоніка. Зустрічався і спостерігав за грою Х'юстона Стекхауса, Томмі Маккленнана, Роберта Петвея, Роберта Локвуда і Джо Віллі Вілкінса, а по радіо слухав передачу «King Biscuit Time». Родина Роджерса проживала у Чикаго, куди він декілька разів приїздив, але у середині 1940-х оселився там. Він знайшов квартиру в районі Ніер-Вест-сайд, неподалік ринку Максвелл-стріт, де познайомився з працівником заводу, який був кузеном Мадді Вотерса. Близько 1946 року почав грати професійно з Сонні Бой Вільямсоном, Саннілендом Слімом і Біг Біллом Брунзі. Коли Мадді Вотерс приєднався до нього, Роджерс грав на гармоніці з гітаристом Блу Смітті. Коли Смітті пішов, а на його місце був запрошений Літтл Волтер, тоді Роджерс перейшов на гітару. 1947 року зробив перші записи як соліст на невеликому лейблі Ora-Nelle, потім на Regal і Apollo, однак їхній випуск був скасований. У 1949 році акомпанував Мадді Вотерсу на Aristocrat (майбутньому Chess) і в 1950 році Літтлу Волтеру на Herald. Власник. 1950 року Роджерс записав дебютний сингл на Chess «That's All Right» (з Волтером і басистом Біг Кроуфордом). За ним вийшли інші записи на Chess: «The World Is in a Tangle», «Money, Marbles and Chalk», «Back Door Friend», «Left Me with a Broken Heart», «Act Like You Love Me», і у 1954 році «Sloppy Drunk» та «Chicago Bound», які стали важливими прикладами чиказького блюзу. У 1955 році Роджерс залишив Вотерса, аби розпочати сольну кар'єру і записав «You're the One» на Chess. 1957 року вийшла «Walking by Myself» (єдиний сингл Роджерса, що потрапив у чарти) і посіла 14-те місце у чарті R&B Singles журналу «Billboard», на якій зіграв Біг Волтер Гортон на гармоніці. Пісня була адаптацією «Why Not» Ті-Боун Вокера, на якій Роджерс грав на ритм-гітарі у записі на Atlantic у 1955 році. 1957 року акомпанував Санніленду Сліму («It's You Baby»/«Highway 61»), Лі Джексону («Fishin' In My Pond») на Cobra. У 1957–1959 випустив декілька синглів («Rock This House») на Chess, однак лейбл у ці роки став більше орієнтуватися на випуск рок-н-рольної музики Чака Беррі і Бо Діддлі, ніж на блюз. У 1960-х роках Роджерс практично пішов з музики, володів магазином одягу в районі Вест-сайд, який згорів в період після вбивства Мартіна Лютера Кінга. 1972 року повернувся до студійної роботи на лейбл Shelter Леона Расселла, записавши платівку Gold Tailed Bird (за участю гурту the Aces і Фредді Кінга). 1973 року взяв участь у записі альбому Коко Тейлор Southside Lady у Франції на Black & Blue. Того ж року записав власний альбом на цьому лейблі під назвою That's All Right. Пізніше випустив ще декілька альбомів, зокрема The Dirty Dozens (1985), записаний спільно з Лефт-Хенд Френком і Ludella (1990), який був удостоєний Annual Blues Awards. 1994 року виступив альбоми Feelin' Good (Blind Pig) і Blue Bird (APO), за який здобув нагороду W.C. Handy Blues Awards в категорії «Найкращий альбом традиційного блюзу». Помер 19 грудня 1997 року у віці 73 років від колоректального раку у лікарні Святого Хреста в Чикаго[3][4]. Визнання.jpg) 1995 року імʼя музиканта занесено до Зали слави блюзу. 1999 року посмертно вийшов альбом Blues, Blues, Blues, для якого Роджерс записувався з такими музикантами як Ерік Клептон, Тадж Махал, Роберт Плант, Джиммі Пейдж, Мік Джаггер, Кіт Річардс та ін. У Рулвіллі, в рідному місті Роджерса, був відкритий знак «Міссісіпської стежки блюзу», присвячений музиканту[5]. РодинаБатьки — Роско Лейн, мати — Грозі Джексон. У нього було чотири сестри: Августа Браун, Елізабет Браун, Мері Шепп і Гертруда Тейлор[3]. Дружина музиканта — Дороті Лейн[3]. Мав трьох синів: Джиммі-молодший, Джеймс та Віллі і п'ять доньок — Анджела, Жаклін, Мерелін, Дебора і Віра (усі — в Чикаго)[3]. На момент смерті у музиканта було 17 онуків[3]. Його син Джиммі Д. Лейн також став музикантом. ДискографіяАльбоми
Сингли
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
