Ludella
Ludella — студійний альбом американського блюзового музиканта Джиммі Роджерса, випущений 1990 року лейблом Antone's. 1991 року він здобув нагороду Annual Blues Awards. Про альбомАльбом записаний близько 1989 року частково на студії та під час концерту в клубі «Antone's» в Остіні, штат Техас[1][2]. На студійній сесії звукозапису Роджерсу акомпанують піаніст Пайнтоп Перкінс, гармоніст Кім Вілсон, гітарист Дерек О'Браєн, басист Боб Строгер і барабанщик Тед Гарві[3]. На концертних записах з Роджерсом грають: Перкінс (фортепіано), Вілсон (губна гармоніка), Білл Кемпбелл і Г'юберт Самлін (обидва — гітара), Келвін «Фазз» Джонс (бас-гітара), та Віллі «Біг Айз» Сміт (барабани)[2]. Альбом спродюсований Вілсоном, а виконавчим продюсером став власник лейблу Antone's і однойменного клубу Кліффорд Ентон[2]. Матеріал платівки складається з 10 композицій і включає як інтерпретації старих хітів «Rock This House», заглавну «Ludella», «Sloppy Drunk» і «Chicago Bound» (записаних Роджерсом ще в 1950-х роках на Chess)[1], так і кавер-версії «Monkey Face Woman» Джеймса Одена і «Got My Mojo Working» Віллі Діксона[2]. Платівка вийшла 1990 року на Antone's, ставши першим альбомом для гітариста на цьому лейблі[1]. На CD-виданні 1990 року були додані ще три композиції: альтернативні дублі «Why Did You Do It?» і «You're Sweet» та «Naptown»[1]. 1991 року на 12-й церемонії нагородження Annual Blues Awards альбом здобув перемогу в категорії «Найкращий альбом традиційного блюзу»[4]. Реакція критиків
The Washington Post написав, що «Роджерс потрапляє тут у натхненну компанію: поєднання досвідчених ветеранів Чикаго та деяких молодих талантів з Техасу, зокрема гармоніста Кіма Вілсона та гітариста Дерека О'Браєна. Вілсон, фактично, спродюсував альбом, який є сумішшю студійних і концертних треків, а також альтернативних дублів і представляє Роджерса та його гостей (включно з колегою-гітаристом — легендарним Г'юбертом Самліном) у різноманітній, але незмінно приємній обстановці.»[6] Оглядач AllMusic Білл Даль в своїй рецензії поставив Ludella оцінку 4 з 5, написавши, що це «один із найпоширеніших записів у величезному каталозі альбомів Роджерса. Поєднуючи студійні композиції із концертними виступами, цей сет дедалі нагадує минуле з чудовими інтерпретаціями «Rock This House», «Ludella», «Sloppy Drunk» і «Chicago Bound». Кім Вілсон є гідним послідовником Літтл Волтера на гармоніці, тоді як басист Боб Строгер і барабанщик Тед Гарві створюють м'який грув, акомпануючи видатному блюзмену.»[5] Список композицій
Учасники запису
Примітки
Посилання
|