Очевидне — неймовірне

Очевидне — неймовірне
Очевидное — невероятное
Жанр	науково-популярна
Країна	СРСР →  Росія
Мова	російська
Ориг. мережа	1973—1991 — Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР 1991—1995 — 1-й канал Останкіно 1995—1998 — Перший канал (Росія) 1998…2012 — Культура 1998…2010 — Росія-1 1999—2000 — Прометей АСТ 2002—2006 — ТВ Центр
Ориг. трансляція	24.2.1973
Остання трансляція	26.5.2012
Тривалість	35
Кінокомпанія	1973—1991 — Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР 1992—1997 — АСС-ТВ 1997—2000 — ТРК Прометей 2002—2012 — Медіа-холдинг «Очевидное — невероятное»
Творча команда
Технічні дані
Формат зобр.	4:3
Формат звуку	моно, стерео
Українськомовна локалізація
Офіційний сайт

«Очевидне — неймовірне» — радянська (пізніше російська) науково-популярна телепередача, яка вперше вийшла на телевізійні екрани 24 лютого 1973 року[1].

Сюжет

У телепередачі розповідалось про науку і техніку, винаходи, висвітлювались філософські, культурні та психологічні проблеми науково-технічного прогресу, робились прогнози на майбутнє. Інформація ретельно перевірялась професіоналами у відповідних галузях знань.

У радянський час програма «Очевидне — неймовірне», орієнтована на широку аудиторію, мала порівняно високу, для науково-освітніх програм, популярність[2].

1980 року творці телепрограми «Очевидне — неймовірне», Сергій Петрович Капиця і Лев Миколайович Ніколаєв отримали Державну премію СРСР.

У 1992—1995 роках виходила на Першому каналі Останкіно, в 1995—1998 роках — на каналі ОРТ, 1998 року на РТР. У 1998—1999 роках програма виходила на каналі «Культура» і назвалася «Очевидное — невероятное: XXI век». У 1999—2000 роках нетривалий час програма виходила на дециметровому телеканалі «Прометей АСТ»[3].

У 1996 році програма номінувалася на премію ТЕФІ в категорії найкраща авторська програма.

З 25 травня 2002 по 12 серпня 2006 року програма під оригінальною назвою виходила на каналі ТВЦ у денний, рідше в нічний час[4]. Після зміни концепції мовлення на ТВЦ програма була прибрана з сітки мовлення телеканалу[5].

12 лютого 2007 року програма вийшла в ефір на телеканалі «Росія»[6][7] і проіснувала в його ефірі до 26 червня 2010 року. Спочатку програма виходила на телеканалі в нічний час, але з часом стала виходити по суботах вранці або вдень[8], при цьому в регіонах перекривалася включенням регіональних філій ВГТРК. З 7 серпня 2010 року по 26 травня 2012 року програма виходила в ефір щотижня по суботах в обідній час на каналі «Росія-Культура», після чого пішла в літню відпустку[9]. Після смерті Сергія Капиці була закрита остаточно.

24 лютого 2008 року програмі виповнилося 35 років. Сергій Петрович Капиця цього ж року отримав спеціальний приз «ТЕФІ» за особистий внесок у розвиток російського телебачення, як незмінний ведучий програми «Очевидне — неймовірне»[10].

Цікаві факти

• У 1970-ті-2000-ті роки як епіграф телепередачі використовувався вірш російського поета А. С. Пушкіна:

О, скільки відкриттів чудових Готує нам просвіти дух, І досвід, син помилок тяжких, І геній, парадоксів друг, (І випадок, Бог винахідник...) Оригінальний текст (рос.) О, сколько нам открытий чудных Готовят просвещенья дух, И опыт, сын ошибок трудных, И гений, парадоксов друг… (И случай, Бог изобретатель.)

При цьому в радянський час опускався останній рядок «І випадок, бог винахідник».

• Сюжет однієї з пісень радянського поета і музиканта В. С. Висоцького присвячений телепередачі: «Лист в редакцію передачі „Наочне-неймовірне“ з Канатчиковой дачі».
• У 1980-ті роки іноді передачу відкривала оригінальна анімована заставка[11]. Музичний ряд цієї заставки був фрагментом композиції «Chasing the Dream» з альбому «Trans Harmonic Nights» німецького музиканта Петера Бауманна — на той момент вже колишнього члена музичного колективу Tangerine Dream[12].
• У радянському мультфільмі «Савушкін, який не вірив у чудеса», знятого режисером Оленою Бариновою на студії Київнаучфільм в 1983 році в техніці тотальної мультиплікації, в одному з епізодів показують телевізор з початком телепередачі «Наочне — неймовірне», де ведучий вимовляє фразу «Добрий день» з властивою Сергію Петровичу Капиці своєрідною інтонацією.

Примітки

1. (рос.) «1973 — в телеэфир впервые вышла передача „Очевидное — невероятное“». [Архівовано 9 вересень 2008 у Wayback Machine.] — повідомлення РИА Новости від 24 лютого 2007 року.
2. (рос.) Незаменимые — рекорды на ТВ. [Архівовано 22 грудень 2015 у Wayback Machine.] — Собеседник, 25 травня 2010 року.
3. (рос.) Прусенкова Н. Сергей Капица: Реинкарнация возможна! Восемь очевидных причин невероятных событий. [Архівовано 12 січень 2014 у Wayback Machine.] — Новая газета, 23 травня 2002 року.
4. (рос.) Фомин С. У всех есть право на детские воспоминания [Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.]. — Время новостей, 4 квітня 2006 року.
5. (рос.) Парфенов возвращается! И другие сюрпризы нового телесезона. [Архівовано 8 квітень 2016 у Wayback Machine.] — РИА Новости, 22 серпня 2006 року.
6. (рос.) Вартанов А. Поглядим на дорогу. [Архівовано 2016-05-08 у Wayback Machine.] — Независимая газета, 12 жовтня 2007 року.
7. (рос.) Ланкина Е. Об умных программах и беге в мешках. [Архівовано 25 січень 2016 у Wayback Machine.] — Время новостей, 7 березня 2007 року.
8. (рос.) Сабурова О. Старый конь «В мире людей» не испортит? [Архівовано 29 травень 2016 у Wayback Machine.] — Собеседник, 13 квітня 2008 року.
9. (рос.) Мельман А. Очевидный невероятный. Не стало Сергея Капицы. [Архівовано 11 травень 2017 у Wayback Machine.] — Московский комсомолец, 14 серпня 2012 року.
10. (рос.) Сергею Капице вручена «ТЭФИ» за личный вклад в развитие российского телевидения. [Архівовано 4 грудень 2008 у Wayback Machine.] — Полит.ру, 26 вересня 2008 року.
11. Анімована заставка передачі «Наочне — неймовірне» 1980-х років. Архів оригіналу за 23 грудень 2021. Процитовано 3 липень 2016.
12. Музичний трек «Chasing the Dream». Архів оригіналу за 5 березень 2014. Процитовано 3 липень 2016.

Посилання

• (рос.) Офіційний сайт телепрограми.
• Відео деяких випусків на сайті телеканалу «Росія».
• (рос.) Закрытие телепрограммы «Очевидное — невероятное» С. П. Капицы — автор телепрограми про її закриття.

Телебачення   Наука   Росія