|
Осиповський Тимофій Федорович
Тимофій Федорович Осиповський (22 січня (2 лютого) 1765, с. Осипове, Ковровський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія — 12 (24) червня 1832, Москва, Російська імперія) — український математик і філософ-раціоналіст. Учитель Михайла Остроградського, ректор Харківського університету (1813—1820). ЖиттєписНародився 2 лютого 1766 р. у с. Осипове, Ковровського повіту, Владимирської губернії в родині сільського священика. Для отримання середньої освіти Осиповський був відданий у Владимирську семінарію, де навчався до 1783 року. Він успішно переходив із класу в клас і в 1783 р. повинен був закінчити курс по класу риторики. Але в тому ж 1783 р. в Петербурзі була заснована перша в Росії вчительська гімназія (згодом — Педагогічний інститут). У цю гімназію були викликані з духовних академій і семінарій найкращі студенти для підготовки до вчительської діяльності, у тому числі й Осиповського, який закінчив її у 1786 році. Після закінчення гімназії переїхав до Москви. Працював учителем фізики, математики та російської словесності. у народному училищі.[1][2] У 1800 р. повернувся до Санкт-Петербургу.[1] У 1800—1803 рр. — посів кафедру фізики і математики в Петербурзькій учительский гімназії (1803 р. перетворена у Петербурзький педагогічний інститут, Осиповський продовжив працювати в ньому в якості професора).[1] Наприкінці 1802 р. від імені попечителя графа С. О. Потоцького В. Н. Каразін запропонував йому очолити кафедру чистої математики. Осиповський переїхав до Харкова, брав активну участь у відкритті університету. У 1807 р. Загальні Збори університету присвоїли Осиповському ступінь доктора. У 1811—1820 роках він викладав також на кафедрі прикладної математики. Читав курси математики, механіки, оптики та прикладної астрономії. Серед його учнів був видатний математик М. В. Остроградський. Брав активну участь в організації Товариства наук при університеті (засноване у 1812 р.), неодноразово обирався його головою.[1] Був активним членом, а згодом і головою Філотехнічного товариства. У 1813—1820 рр. ректор Харківського університету. У 1819 р. був затверджений у званні заслуженого професора. За наполяганням попечителя університету і його округу, віце-президента Петербурзького біблійного Товариства З. Я. Карнєєва, 1 листопада 1820 р. був звільнений з посади ординарного професора і ректора. Причиною цього стала різка критика Осиповського у бік Корнєєва, який відразу ж після вступу на посаду у 1817 р. видав циркулярну пропозицію, що Святе Письмо має служити основою викладання всіх наук. Згодом він також видав низку приписів, спрямованих до встановлення та поширення в університеті і в усіх навчальних закладах округу читання Біблії, творів святих отців і творів "освічених від Бога людей, що з'явилися особливо в минулому столітті, які з коренем ниспровергли помилкове філософське вчення непереможними доказами, взятими з слова Божого і з внутрішнього пізнання зіпсованої через падіння природи людської ".[2] Вийшовщи у відставку, Осиповський переселився до Москви, де й помер 12 (24) червня 1832 року. Похований на Ваганьківському кладовищі.[3] У 1863 р. у Харківському університеті була заснована стипендія імені Осиповського.[1] Наукова діяльністьПідготовлений Осиповським підручник математики витримав три видання і користувався великою популярністю. Осиповський одним з перших виступив з критикою філософії І. Канта у своїх публічних промовах «О пространстве и времени» (1807) та «Рассуждении о динамической философии Канта» (1813). До останніх років його життя відносяться праці, присвячені оптичним явищам, що відбуваються в земній атмосфері. Займався популяризацією науки, переклав на російську мову «Небесну механіку» Лапласа (залишилася в рукописі) і «Логіку» Кондільяка. Активний член, а потім і голова Філотехнічного товариства, заснованого при Харківському університеті.[4] Твори
Примітки
Джерела
ПосиланняКафедра теоретической механики Харьковского национального университета. Осиповский Тимофей Федорович |
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
