Орден Святого Лазаря

	Орден Святого Лазаря; Ordo Militaris et Hospitalis Sancti Lazari Hierosolymitani
Девіз	лат. «Atavis et armis» («Предкам і зброї»)
Тип	Католицький релігійний орден (з 1187 р. до 1244 р. — Християнський духовно-лицарський орден)
Статус	закон лицарський
На честь:	Лазар з Віфанії
Нагородження
Параметри	біла мантія (або чорна сутана) з зеленим хрестом
Засновано:	з 1098 р. і донині
Нагороджено:	біля 5000 (станом на 2008 р.)
Нагороджені:
	d і d (0)
Черговість
Сайт	st-lazarus.net
	Орден Святого Лазаря у Вікісховищі

Військовий і Госпітальєрський Орден Святого Лазаря Єрусалимського (лат. Ordo Militaris et Hospitalis Sancti Lazari Hierosolymitani) — це є одночасно орден як нагорода і орден як організація; католицький релігійний духовно-лицарський орден (з 1187 р. до 1244 р. був християнським військовим орденом). Саме від назви даного Ордену етимологічно походить термін «лазарет»^[1].

Історія

1098 року заснований цей орден хрестоносцями в Палестині на основі лікарні імені Святого Лазаря для лікування прокажених, заснованої в XI столітті поблизу міських стін Єрусалима, яка існувала під юрисдикцією Грецької патріархії. Засновником вважається Жерар Блаженний. Орден приймав у свої ряди лицарів, хворих на проказу. Символом ордену став зелений хрест на білому плащі чи чорній сутані.
Орден наслідував «Статут святого Августина», але до 1255 р. він не був офіційно визнаний Святим Престолом, хоча мав певні привілеї й отримував фінансові пожертви.

Орден, Братство святого Лазаря на початку мало виключно благодійні функції, головними завданнями якого був догляд і турбота за хворими на проказу (лепру — звідси походить назва «лепрозорій»). Проте в ході Хрестових походів організація швидко мілітаризувалася. За угодою, укладеною між Орденом Святого Лазаря та іншими військово-чернечими Орденами, коли члени останніх, захворювали проказою, то переходили до складу «лазаритів» (не плутати з «лазаритами» заснованими в 1625 р.). «Живі мерці» (хворі на проказу в той час вважалися невиліковно хворими) йшли в бій без шоломів, і їх спотворені проказою обличчя вселяли жах на супротивників. Коли мусульмани в бою зустрічалися з колоною прокажених лицарів і сержантів Ордену Святого Лазаря, то воліли шукати порятунку у втечі.

У жовтні 1187 р. після захоплення Салахадіном м. Єрусалима даний орден брав участь у бойових діях, зокрема під час Третього хрестового походу.
17 жовтня 1244 р. у «битві при Форб» (поблизу Гази) Орден втратив весь свій особовий склад, який брав участь у битві (як здорових, так і прокажених лицарів разом з магістром ордену).
Протягом XII століття діяльність цього Ордену поширилася на всі країни, захоплені хрестоносцями, однак після втрати останньої фортеці в Палестині в 1291 р.

Після вигнання хрестоносців з Палестини Орден отримав осідок у Франції, де продовжив госпітальну діяльність. І «лазарити» повністю припинили військову діяльність.

У 1517 р. частина цього Ордену об'єдналася з Орденом святого Маврикія в Орден Святих Маврикія та Лазаря, однак сам орден Святого Лазаря продовжив власне існування.

Сучасний Орден Святого Лазаря має відділення у 24 країнах у всьому світі й продовжує благодійну діяльність.

1668 року перетворений на Орден Кармельської Діви і Святого Лазаря.

Галерея

Хрест ордену святого Лазаря
Прапор ордену святого Лазаря
Лазарська зірка
Лазарський хрест

Див. також

Орден Святого Лазаря у сестринських Вікіпроєктах
	Інформація у Вікіданих^?
	Орден Святого Лазаря у Вікісховищі^?