Опорна прямаВ геометрії, пряма L є опорною прямою до кривої C в площині, якщо вона містить точку C, але не розділяє будь-які дві точки C[1]. Іншими словами, C повністю лежить в одній з двох замкнених півплощин, на які ділить площину пряма L, і має хоча б одну точку на L. Буває через точку кривої проходить багато опорних прямих (див. малюнок). Коли в заданій точці існує дотична пряма, тоді, якщо вона не перетинає криву, дотична і буде опорною прямою в цій точці, притому єдиною. Поняття опорної прямої також має сенс для плоских фігур. У цьому випадку кажуть, що опорна пряма може бути визначена як пряма, що має спільні точки з границею фігури, але не з її внутрішньою частиною.[2] Якщо дві обмежені зв'язні плоскі фігури мають опуклі оболонки, які не перетинаються, тобто їх відділяє додатня відстань, то вони обов'язково мають точно чотири загальні опорні прямі, дотичні в двох різних точках двох опуклих оболонок. Дві з цих опорних прямих розділяють фігури по різним півплощинам, і називаються критичними опорними прямими.[2] Властивості опуклих фігур
УзагальненняУ випадку більших вимірностей опорна пряма узагальнюється на опорну гіперплощину. Локальна опорністьКриву C називають локально опорною на пряму L в точці , якщо існує такий окіл U точки x, для якого L — опорна пряма. Локально опукла крива завжди має локально опорну пряму. Наявність локально опорної прямої не гарантує локальної опуклості кривої. Якщо в точці кривої існує локально опорна пряма, то кривина кривої в цій точці буде невід'ємною. Опорність на іншу кривуЗамість опорності на пряму можна розглядати опорність на іншу криву. Наприклад, на коло. Опорність кривої в точці на коло радіусу R означає, що кривина кривої в цій точці буде не менше . Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia