Ониськів Михайло Михайлович

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	«Ой попід селом». Михайло Ониськів та Григорій Шергей на YouTube // Відеоканал Миколи Василечка.

Михайло Михайлович Ониськів
Михайло Михайлович Ониськів
	Михайло Ониськів (липень 2016)
Народився	3 грудня 1941; с. Ласківці, нині Тернопільського району Тернопільської області
Помер	29 березня 2023 (81 рік) ; Тернопіль, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Тернопіль
Діяльність	краєзнавець, журналіст, літературознавець, громадсько-політичний діяч
Alma mater	Чернівецький університет
Знання мов	українська
Діти	Тереза
Нагороди	Заслужений журналіст України
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Они́ськів Миха́йло Миха́йлович (нар. 3 грудня 1941, с. Ласківці, нині Тернопільського району Тернопільської області — 29 березня 2023) — український краєзнавець, журналіст, літературознавець, громадсько-політичний діяч. Член НСЖУ (1966), член ВУСК (2000). Заслужений журналіст України (2017).^[1]

Нагороди

Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2000)
Тернопільська обласна премія імені Петра Медведика в галузі краєзнавства (2011)
лауреат обласного конкурсу «Людина року-2011».
орден князя Костянтина Острозького (2014) — за краєзнавчі дослідження^[2]
обласна премія в галузі культури в номінації «Краєзнавство — імені Петра Медведика» — за видання енциклопедичного тритомника «Тернопільщина. Історія міст і сіл»^[3].

Життєпис

Закінчив Чернівецький університет (1965 р., нині національний університет) і ВПШ при ЦК КПУ (1975).

Працював у пресі, на партійній роботі. До 9 вересня 1989 року — завідувач ідеологічного відділу Тернопільського обласного комітету КПУ.

З 9 вересня 1989 по 15 вересня 1990 року — секретар Тернопільського обласного комітету КПУ з ідеології.

Співзасновник (1991) і перший головний редактор ж. «Тернопіль», співзасновник (1992) г. «Русалка Дністрова» (м. Тернопіль). 1994—1998 рр. — головний редактор видавництва «Збруч» (м. Тернопіль). Згодом — референт ректора і прескур'єр ТАНГ.

Від 2001 р. — в апараті Тернопільської обласної ради: консультант, керівник прес-служби. У 2007 р. — керівник прес-агенції КРУ в Тернопільській області.

У 1969—2014 рр. (з перервами) працював у газеті «Вільне життя», останні роки — заступником головного редактора з питань літератури і мистецтва.

Член редакційної ради журналу «Літературний Тернопіль» та член ради обласного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів.

Член редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Творча діяльність

Власні твори

збірки поезій «Прийдень» (Т., 1996),
книга поем «Ласківці» (Т., 2003),
книги «АБВ…» («Автографи. Бібліографія. Вибране. Галерея. Досил», Т., 2012).
монографія «Поетичний світ Петра Перебийноса» (Т., 2005),
майже 3 тис. публікацій у збірниках, українській та закордоній періодиці.

У співавторстві

Першопублікатор невідомого вірша М. Шашкевича «Споминайте, браття милі.» (1970),
співукладач журнальних антологій «Українські пісні-гімни» (1992) і «Тернопільщина літературна» (1991—1994, обидві — ж. «Тернопіль»).
Підготував до друку спільно з Л. Баглей історичний роман «Івашко» (3-я частина «Опирів») Юліана Опільського (ж. «Тернопіль», 1993, № 4; 1994, № 1),
видав (разом із В. Лавренюком) документальну драму В. Василька «Чашка чорної кави» (Т., 1994),
документальні дослідження «Українець Михайло Паращук: ровесник болгарської волі, страдник нашої долі» (співавтор, Т., 2003),
співукладач збірки духовної поезії західноукраїнський авторів «Богославень» (Т., 1994, з Б. Мельничуком),
книги поезій М. Качалуби «Між двома стенокардіями» (Шерне — Т., 1994, з Д. Богун);
зібрання творів С. Будного «Син Землі» (Л., 1997, з Г. Кушнериком).
співупорядник реґіональних річників «Тернопілля» (від 1995).
співукладач збірників українських народних пісень (350 пісень) «І прапор наш, і зброя» (Т., 2006–2007)
книга спогадів про С. Будного «Молодий нащадок Прометея» (Т., «Джура», 2008)
редактор понад 100 книг різноманітної тематики.

Примітки

↑ Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
↑ Трьох найкращих краєзнавців нагородили орденами. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
↑ Обласні премії в галузі культури за підсумками 2015 року вручили голова обласної державної адміністрації Степан Барна, голова обласної ради Віктор Овчарук та міський голова Сергій Надал жителям краю під час урочистостей з нагоди Дня державного прапора [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2016. — 25 серпня.

Джерела

Мельничук Б., Пиндус Б. Ониськів Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 675. — ISBN 966-528-199-2.
«АБВ…» («Автографи. Бібліографія. Вибране. Галерея. Досил»). — Т.: Джура, 2012. — 732 с.
Житіє в абетці Михайла Ониськіва [Текст] : [побачила світ книга письменника та краєзнавця, заслуженого журналіста України М. Ониськіва "Житіє в абетці И-Я"] / С. Яремчук // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 42 (21 жовт.). — С. 10 : фот.
Алфавіт життя Ониськів [Текст] : [вийшла у світ книга відомого поета та краєзнавця, заслуженого журналіста України М. Ониськіва "Абетка спогадів завершальна"] / Г. Савчук // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 51 (22 груд.). — С. 7 : фот.
Михайло Ониськів [Текст] // З Україною в серці : Книга Пам'яті Теребовлянщини / ред.-упоряд. М. Ф. Ковальчук. — Тернопіль, 2019. — С. 736-737 : фот.