Будний Степан Франкович
Степан Франкович Будний (нар. 28 серпня 1933, село Струсів, село Теребовлянського району Тернопільської області — пом. 22 червня 1958, м. Тернопіль, похований у селі Струсів) — український поет. Член Національної спілки письменників України (1991, посмертно). ЖиттєписРано залишився без батька. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957). Перші твори опубліковані у багатотиражці університету, обласній газеті «Радянська Буковина» (м. Чернівці), готував до друку збірку поезій «Пелюстки кохання». Після закінчення навчання С. Будного хотіли залишити в Чернівцях — пропонували роботу в одній із шкіл та редакції обласної газети. Але Степан відмовився. Працював учителем у с. Кровинка Теребовлянського району, користувався струсівською районною газетою «Червоні зорі». 1958 року захворів на меланобластому. За неповних півроку створив у лікарні цикл поезій «Щоденний бій», підготував до друку збірку «Людина до сонця йде» (вийшла з благословення Павла Тичини). Великий внесок у видання збірки та збереження творчої спадщини поета зробила тодішня редакторка видавництва "Молодь", поетеса Наталія Кащук, яка вчилася разом з Степаном Будним у Чернівецькому університеті[1]. Вона ж написала передмову до цієї книги. ТвориТвори Будного публікувалися в альманасі «Ранок» (1959), збірка «День поезії» (1967). Музику на слова Будного створили Б. та І. Кравчуки, В. Подуфалий, Б. Климчук, О. Герман, В. Обухівський, М. Олещук, Л. Романчук, Я. Вишиваний та ін. Будний став першим лауреатом літературно-мистецької премії в Чернівцях.
Пам'ять
Література
Посилання
|