Олександрівка-1 (Донецьк)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Олександрівка.
Не плутати з Олександрівка-2 (Донецьк).

Олександрівка (Олександрівка-Шидлівка, Олександрівка-Шеглівка, Олександрівка-1) — одне з поселень на території сучасного Донецька .

Загальні відомості

48°03′24″ пн. ш. 37°48′45″ сх. д. / 48.05667° пн. ш. 37.81250° сх. д. / 48.05667; 37.81250 (Олександровка № 1)

Карта Юзівки та околиць 1911 року. Олександрівка на північ від Юзівки

Згадка про заснування Олександрівки є у дослідженні Феодосія Макар'євського «Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» (Катеринослав, 1880-ч. 2.-с. 38-39). Це перша письмова згадка про поселення на території сучасного Донецька.[1]

Слобода Олександрівка була заснована у 1779 році. Засновником поселення став поручик Євдоким Степанович Шидловський, якому була надана грамота на володіння цією місцевістю.

Євдоким Шидловський отримав 15 тисяч десятин у верхів'ях річки Кальміус, в рамках роздачі землі урядом Російської імперії в Новоросії офіцерам та чиновникам.[2] На землях відданих Шидловському до заснування слободи в кінці 1778 вже проживали 14 чоловіків і 9 жінок.[3] Окрім Олександрівки на території сучасного Донецька Шидловський заснував ще одне поселення — Євдокимівку.[3]

Поселення було названо Олександрівкою-Шидлівкою на честь Олександра Євдокимовича Шидловського, старшого сина засновника. Місцеві жителі вимовляли назву як «Олександрівка-Шеглівка».[2]

Олександрівка була волосним селом, центром Олександровської волості і належала Бахмутському повіту Катеринославської губернії. Надалі Олександрівка втратила статус волосного центру і стала входити до Григорівської волості.[4]

В 1779 населення Олександрівки і Євдокимівки становило 46 чоловіків і 30 жінок.[3]

В 1782 населення Олександрівки становило 341 людина: 206 чоловіків і 135 жінок.[1]

У 1793 році в Олександрівці коштом Євдокима Степановича Шидловського була побудована церква Олександра Свірського. Ця церква є найстарішою із побудованих на території сучасного Донецька. Прикажчик Яким Терентьєв написав до Бахмутського духовного правління прохання про освячення церкви. Церкву було освячено 5 лютого 1794 року бахмутським протоієреєм Петром Пасєвським за резолюцією митрополита Катеринославського Гавриїла.[5] Згідно з Табелем про поселення Росії поселення з парафіяльною православною церквою отримувало статус села.[6]

Олександрівка у спадок діставалася Івану Євдокимовичу Шидловському, потім Івану Івановичу Шидловському.[2]

З 1820 в Олександрівці діяли селянські шахти «дудки».[7] Селяни брали у Шидловських землю в оренду та віддавали їм 1/3 видобутого вугілля. Глибина «дудок» сягала 25 метрів. До кінця 1830-х років «дудки» сумарно добували 200 000 пудів вугілля (320 тонн).[4]

У 1837 році Ле-Пле, професор паризької гірської школи згадує про багате родовище кам'яного вугілля в селі.[8]

В 1841 Михайло Семенович Воронцов взяв Олександрівку в оренду на 30 років у Шидловського і за його наказом тут був побудований Олександрівський рудник[6].

У 1850-і роки Олександрівку було продано князю Павлу Лівену.[2]

За даними перепису 1859 в Олександрівці проживало 1091 людина[9], при цьому потрібно враховувати, що частина населення була з селян-втікачів і ховалася від перепису.[6]

У 1867 році гірничий інженер А. Ф. Мевіус обґрунтував можливість будівництва металургійного заводу біля Олександрівки.

За сім кілометрів від Олександрівки у 1870—1871 роках було збудовано металургійний завод «Новоросійського товариства кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництв». У 1871 році «Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництв» орендувало у Лівена Олександрівку, а в 1889 купило її.[6]

У 1911 році в селі було 10 лавок, торговельний оборот яких складав 3 тисячі рублів на рік.[4]

У 1926 році Олександрівка-1 увійшла до міської межі Сталіно.

На території сучасного Донецька Олександрівка відповідає північно-східній частині Київського району[1] (район Партизанського проспекту[4]).

Донецька міська рада у 2005 році клопотала перед Кабінетом міністрів України про те, щоб перенести офіційну дату заснування Донецька з 1869 року на 1779 рік — дату заснування Олександрівки. Інститут історії України Національної Академії Наук розглянув документи і залишив 1869 як дату заснування міста, аргументуючи це тим, що для датування потрібен правовий акт, в якому відображено початок проектування та будівельних робіт, а такий акт є тільки для заводського селища металургійного заводу «Новоросійського товариства кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництв».[10]

Примітки

  1. ↑ а б в Официальный сайт донецкого городского головы. Архів оригіналу за 27 вересня 2007.
  2. ↑ а б в г Селение Александровка. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 1 грудня 2007.
  3. ↑ а б в Обсуждение даты основания Донецка. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-status= та |dead-url= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ а б в г Стёпкин В.П. Предисловие // Иллюстрированная история Юзовки-Сталино-Донецка. — Донецк : Апекс, 2007. — С. 3—4. — 1000 прим. — ISBN 966-8242-55-6.
  5. ↑ Церкви Юзовки и окрестностей. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 1 грудня 2007.
  6. ↑ а б в г Дранко Н.С., Альтер М.С., Лисянский А.С. и др. Донецк. Историко-экономический очерк. — Донецк : Донбасс, 1969. — С. 288.
  7. ↑ Открытие Донецкого каменноугольного бассейна. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2007.
  8. ↑ Юзовка: от завода до города. Архів оригіналу за 22 березня 2007. Процитовано 1 грудня 2007.
  9. ↑ Источник: Списки населённых мест Российской империи, составленные и изданные Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. XIII Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством, СПБ, 1863, стр. 26-27.
  10. ↑ Донецкий городской совет продолжает работу по вопросу изменения даты основания города. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-status= та |dead-url= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання