Озеро Самотності

Озеро Самотності
лат. Lacus Solitudinis
Озеро Самотності (мозаїка знімків «Клементини»)
Координати центра
27°31′ пд. ш. 103°53′ сх. д. / 27.52° пд. ш. 103.88° сх. д. / -27.52; 103.88
Розмір
120 км
Епонім
самотність
Назву затверджено1976
Озеро Самотності. Карта розташування: Місяць, зворотний бік
Озеро Самотності

 Озеро Самотності на Вікісховищі

О́зеро Самотності (лат. Lacus Solitudinis) — відносно невелике місячне море, розташоване на краю зворотного боку Місяця. Координати центра — 27°31′ пд. ш. 103°53′ сх. д. / 27.52° пд. ш. 103.88° сх. д. / -27.52; 103.88[1], максимальний розмір — близько 120 км[1].

Північніше озера розташований кратер Перельман (лат. Perel'man), на північному заході — борозна Зігфріда (Rima Siegfried) і кратер Скалігер (Scaliger), на заході — кратер Тіціус (Titius), на півдні — кратер Паркхерст (Parkhurst)[2].

Назва

Вперше Озеро Самотності було відзначено на карті «Maps of Lunar Hemispheres», виданій Антоніном Рюклом у 1972 році[джерело?]. У 1976 році цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз[3].

  • Знімок «Аполлона-15» (1971).
    Знімок «Аполлона-15» (1971).
  • Карта околиць північної частини озера
    Карта околиць північної частини озера

Примітки

  1. ↑ а б Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 5 жовтня 2019.
  2. ↑ Лист карти Місяця LAC 100 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 7 серпня 2010.
  3. ↑ Lacus Solitudinis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 7 липня 2018.

Посилання