Оглоблін Володимир Анатолійович
Оглоблін Володимир Анатолійович (рос. — Оглоблин Владимир Анатольевич; нар. 26 червня 1954) — фотограф, член[1] Національної Спілки Фотохудожників України (з 1989), переможець національних та міжнародних фотоконкурсів. Член Спілки Міжнародної асоціації професійних фотографів (з 2018 р.). Автор 20 фотокниг та фотоальбомів. Народився у місті Харків. Дитинство провів серед художників, які працювали в околицях Академічної дачі ім. І.Ю.Репіна (Тверська область), долучаючись до мистецтва і навчаючись пізнавати красу природи. Пізніше, в Харкові, відвідує студію образотворчого мистецтва, віддаючи перевагу графічному малюнку. 1990—2013 р.р. — професійна робота в галузі художньої та рекламної фотографії (рекламне агентство «Ірис»). 2014 - 2022 рр -Засновник Авторської фотошколи. м. Харків Член Спілки фотохудожників України (з 1989 р.), Член Спілки Міжнародної асоціації професійних фотографів (з 2018 р.). Веде активну виставкову діяльність. Провів понад 30 персональних і декілька спільних виставок. Брав участь у фотовиставках у Празі (Чехія), Ризі (Латвія), Москва, С-Петербург (Росія), Тарту (Естонія), Мюнхені, Нюрнбергу[3], Вольфсбургу, Айнбеку, Брауншвейгу (Німеччина), Гельсінках (Фінляндія), Ліллю, Парижі (Франція), Сінгапурі, Києві, Рівному, Івано-Франківську, Полтаві тощо. - «Почесна стрічка міжнародного фотографічного Союзу» GPU за перемогу у 1 міжнародному конкурсі «Moldova ART FEST 2021», - Бронзова медаль на міжнародному конкурсі «Природа моєї країни» м. Київ, 2021 р. ФотоекспедіціЇ1988 р. — Туркменістан (Кара-Куми), Архангельська область (оз. Кено) 1989 р. — Тува (оз. Азас, Верхів'я Єнісею, Монгун-Тайга, оз. Кунгуртук), Фанські гори 1990 р. — Середня Азія (Кизил-Куми, Самарканд, Бухара, Хіва, Ургенч), Алтай (сплав по р. Катунь), Приполярних Урал (верхів'я р. Кась-Ю, вершина Манарага) 1991 р. — Арктика (Земля Франца-Йосипа), Таймир (Плато Путорана) 1992 р. — Тянь-Шань (Західний і Центральний) 1994 р. — Якутія, Колима (оз. Джека Лондона, хребет Черського, р. Індігірка) 1995 р. — Якутія, Колима (оз. Лабинкир, верхів'я р. Колими, Оймяконський р-н) 1996 р. — Якутія, Колима (золоті копальні, р. Мома, хребет Черського), Карелія (Онезьке озеро, Кижи) 1997 р. — приполярний Урал (вершина Дзвін, долина р. Пивсян-Шор) 1998 р. — Біле море (Соловецькі острови) 1999 р. — Карпати (Верховинський і Косівський р-ни) 2000 р. — Карелія (Національний парк Водлозеро), Архангельська область (оз. Луза) 2001 р. — Карелія (р. Ілекса, Водлозеро), Франція (м. Лілль, м Париж) 2002 р. — Чукотка (мис Дежньова, Берингову протоку, затоку Лаврентія, бухта Провидіння, заливши Хреста) 2003 г. — Карпати, Карелія (Національний парк Водлозеро, Біле море, Помор'я), Гірський Алтай (Сумультінскій хребет, оз. Уймень) 2004 р. — Карпати, Крим, Харківська область (с. Нескучне) 2005 р. — Якутія, заповідник «Лєнські стовпи» (р. Лєна, р. Буотама, р. Синя) 2006 р. — Приполярний Урал (сплав по р. Кось-Ю, гірський Крим 2007 р. — гірський Крим, Карелія (Національний парк Водлозеро, Біле море, «Помор'є») 2008 р. — Гірський Крим, Колима (Магаданська область), королівство Норвегія (Північні регіони: Фінмарк, Тромс) 2009 р. — Західна Сибір (Новий Уренгой), Якутія (Оймяконський район), Гірський Алтай (Чуйський тракт, р. Чуя, р. Катунь) 2010 р. — Західна Сибір (Тюменська область), Колима (Ольскій р-н, узбережжя Охотського моря) 2011 р. — Якутія (річка Лєна, від Витима до моря Лаптєвих, 3500км). 2012 р. — Якутія (м. Якутськ), м. Муром (Володимирська область), Поволжя (Пензенська обл. Тархани, Сканів жіночий монастир), Латвія. 2013 р. – Колима (м. Магадан), Західна Сибир. 2014 р. – Латвія, Грузія, Колима 2015 р. – Латвія, Таджикистан, Грузія, Китай. 2016 р. - Грузія (Сванетія). 2017 р. – Грузія, Туреччина 2018 р.- Грузія, Франція, Марокко, Туреччина (Каппадокія) 2019 р. – Грузія, Марокко, Туреччина, Румунія, Чехія, Ісландія 2020 р. – Грузія, Польща, Ісландия 2021 р. Туреччина, Грузія, Угорщина Публікації: «Альманах Фото-89» Москва, изд-во «Планета», 1989; «Элегия» Москва, изд-во «Планета»,1991; «Золотая Колыма», Москва, изд-во «Пента», 1996; Магаданская область», Москва, изд-во «Пента»,1998; «Наедине», Харьков, РА «Ирис», 2004; «Прогулки по Харькову», Харьков, изд-во РА «Ирис», 2004; «Россия прекрасная», Москва, изд-во «Пента», 2006; «Золотое Оймяконье», 2007; «Ленские столбы», Москва, изд-во «Пента», 2007; «Там, где рождается день. Магадан», Москва, изд-во «Книга-Пента», 2009; «Урай. Ключ к Сибирской нефти», Москва, 2010; «Новый Уренгой. Газовая столица России», Москва, 2011; «Лена. Жизнь великой реки», Москва, 2012, «Улицы Магадана», Москва, 2013, «Час Федецького», Харьков, 2019 Журналы: «Огонёк», «Смена», «Отечество», «Digital Photographer» и др.
Громадська діяльність: Ініціював відкриття музею художниці Зінаїди Серебрякової у селі Нескучне, Харківської області. Разом з іншими ентузіастами займається поповненням експозиції музею. - Лауреат муніципальної премії в галузі мистецтва «Людина року» (2004) м. Харків - Переможець обласного конкурсу «Народне визнання – 2008 р.». Харківська область. - Лауреат «Премії ім. О.С.Масельского в області культури, та мистецтва». м. Харків - 2012 р.
Видано понад 30 книг та фотоальбомів, серед яких «Прогулянки Харковом» (2004), «Час Федецького» (2019) та багато інших. ФотокнигиПримітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
