Ніч ополудні
«Ніч ополудні» (англ. Darkness at Noon) — роман англійського письменника угорсько-єврейського походження Артура Кестлера. Книга присвячена опису епохи «Великого терору» в Радянському Союзі, про те, як жорна революції перемелюють і знищують своїх творців, на думку Партії, тих, котрі мали сумнів щодо правильності обраного шляху розвитку держави й руху. У романі держава, де відбуваються події, прямо не називається, а згадується, як країна, де перемогла Революція.[1]
ПерсонажіОсновний персонажРубашов Микола Залманович — Старий Більшовик, колишній Народний Комісар, бригадний командир під час громадянської війни. Можливо, його образ був створений на основі осіб, засуджених на показових процесах (Каменєва, Зінов'єва або Бухаріна). Інші персонажі
Епізодичні персонажі
Персонажі зі спогадів Рубашова
Персонажі партії
Інші політики
СюжетГоловний герой книги — Микола Залманович Рубашов, колишній Народний Комісар, чоловік, старше п'ятдесяти років, заарештований за підозрою в ухилянні від лінії Партії і поміщений у в'язницю, де чекає рішення власної долі. Його образ оснований на низці людей, які стали жертвами московських показних судових процесів і які були особисто відомі автору.[1] Рубашов — це уособлення групи старих більшовиків.[2] Кестлер використовує його образ для дослідження дій старих більшовиків на московських показових процесах 1938 року.[3][4] Перебуваючи у в'язниці, Рубашов згадує й наново оцінює свою роль у Партії та в боротьбі за досягнення її цілей. Він приходить до висновку, що не вчинив жодних контрреволюційних дій, однак, незважаючи на це, він погоджується, не пручаючись, з тим неминучим кінцем, який на його очікує. Він не сперечається, розуміючи, що до власного арешту він сам точно так само, в руслі встановленої Партією лінії, розправлявся з тими побратимами, які «ухилились». Більше того, незважаючи на неминучість розстрілу, на останньому допиті він погоджується визнати звинувачення в ході відкритого процесу, публічно засудивши себе і будь-яких інших побратимів, які «ухилились», тим самим зігравши останню жертовну роль в інтересах Партії. Передумови до написанняУ 1932 році Кестлер відвідав Радянський Союз.[5] Бувши, як і багато письменників його часу, прихильником ідей марксизму, Кестлер з натхненням береться за підготовку написання книги про досягнення радянського уряду в післяреволюційні роки. Але, побачивши на власні очі радянську дійсність, він з розчаруванням залишає країну. Через кілька років Кестлер дізнається про процес щодо Каменєва і Зінов'єва. У цей час він перебуває в Іспанії, де бере участь в антифранкістських виступах, внаслідок чого буде арештований. Опинившись на свободі у 1938 році, письменник дізнається, що в Москві зникли відомі німецькі антифашисти, в тому числі брат його дружини. Остаточно зневірившись у сталінському режимі, Кестлер приймає рішення про вихід з Компартії. Робота над романом і публікаціяАртур Кестлер почав писати роман у 1938 році в Німеччині, а закінчив у Франції 1940 року за місяць до вторгнення німців. 21 вересня 1939 року письменник був заарештований французькою поліцією і направлений у табір для інтернованих осіб у Піренеях. У січні 1940 року Кестлер був звільнений і отримав можливість закінчити роботу над романом. Під час подальших неодноразових обшуків поліції німецький варіант книги був вилучений. Однак зберігся англійський переклад, який був переправлений до Лондону. Згодом і сам автор перебрався до Великої Британії. Тут Кестлер також на деякий час опинився під арештом як підозрілий іммігрант. Перебуваючи у в'язниці, письменник закінчує роботу над книгою. Роман вийшов ще до звільнення Кестлера. Оцінки та аналізРоман вийшов у Великій Британії 1941 року і став літературною подією. Джордж Орвелл у критичному нарисі про творчість Артура Кестлера говорить про те, що практично всі роботи письменника зосереджені на московських процесах 30-х років. При цьому автор, очевидно розчарований у постреволюційній Росії, приходить до невтішних висновків про неминуче «моральне падіння» суспільства після революції. Орвелл бачить прототипами головного героя Троцького, Бухаріна і Раковського, або когось із інших представників старих більшовиків, які не підтримують сталінського шляху розвитку. Орвелл високо оцінює значення роману, констатуючи, що в 30-40 роки в середовищі британських письменників не знайшлося нікого, хто міг би створити схожу книгу, що виражає розчарування в Радянському Союзі. Видання українською мовою
ВизнанняРоман увійшов до списку 100 найкращих романів XX століття англійською мовою за версією видавництва Modern Library.[6] Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia