Ніколь Гарсія

Ніколь Гарсія
фр. Nicole Garcia
Ніколь Гарсія на 67-му Каннському кінофестивалі, травень 2014-го.
Дата народження	22 квітня 1946(1946-04-22) (79 років)
Місце народження	Оран, Алжир
Громадянство	Франція
Професія	акторка, режисер, сценарист
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки активності	1967 — наш час
Діти	Пьєр Рошфор^d і Frédéric Bélier-Garcia^d
IMDb	ID 0305368
Нагороди та премії
Премія «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану (1980) Silver Hugo Award for Best Actress^d (2001)
«Сезар» (1980)
Висловлювання у Вікіцитатах Ніколь Гарсія у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарсія.

Ніко́ль Гарсія (фр. Nicole Garcia; нар. 22 квітня 1946, Оран, Алжир) — французька акторка, кінорежисерка та сценаристка. Багаторазова номінантка кінопремії «Сезар» та низки фестивальних кінонагород .

Біографія

Ніколь Гарсія народилася у місті Орані в Алжирі. Ще до закінчення нею середньої школи, з початком Алжирської війни, у квітні 1962 році сім'я переїхала до Франції. У Парижі Ніколь поступила на юридичний факультет, паралельно закінчила акторські курси, а у 1967-му — Вищу національну консерваторію драматичного мистецтва. Кінодебют Ніколь Гарсії відбувся у 1968 році, в комедії Жана Жиро «Жандарм одружується» з Луї де Фюнесом у головній ролі.

Популярність Ніколь Гарсії принесла роль в історичному фільмі Бертрана Таверньє Нехай розпочнеться свято (1974). Головну роль уперше отримала у фільмі Допит з пристрастю (1977) режисера Лорана Еннемана. Пізніше знімалася у багатьох іменитих режисерів Франції.

У 1986 Ніколь Гарсія дебютувала як режисер, знявши короткометражний фільм «15 серпня», який було представлено на Каннському кінофестивалі. У 1990 році вона поставила драму «Вікенд на двох» з Наталі Бей, у 1994-му — стрічку «Улюблений син» з Жераром Ланвеном, який отримав за цю роботу премію «Сезар». Роль вдови-алкоголічки у кримінальній драмі Гарсії «Вандомська площа» (1998) принесла Катрін Денев премію Венеційського кінофестивалю.

На відміну від багатьох інших «акторів-режисерів», Ніколь Гарсія ніколи не знімалася у власних фільмах, проте продовжувала активно співпрацювати з іншими режисерами, а також активно працювати у театрі й на телебаченні.

Особисте життя

Старший син, Фредерік Бельє-Гарсія (нар. 1965) — театральний режисер; молодший, П'єр Рошфор (нар. 1981) — кіноактор та співак, син Жана Рошфора.

Фільмографія

Ролі в кіно

Рік	Українська назва	Оригінальна назва	Режисер	Роль	Примітки
1967	Хлопчики й дівчатка	Des garçons et des filles	Етьєн Пер'є	Коко
1968	Жандарм одружується	Le gendarme se marie	Жан Жиро	дівчина, що складає протокол
1971	Майстерність кохання — Еммануель та її сестри	Faire l'amour: De la pilule à l'ordinateur	Жан-Габріель Альбікокко)
1975	Нехай розпочнеться свято	Que la fête commence	Бертран Таверньє	La Fillon
1976	Труп мого ворога	Le corps de mon ennemi	Анрі Верней	Гелен Мальва
1976	Дуель (карантин)	Duelle	Жак Ріветт	Жанна/Ельза
1976	Спочинок	Calmos	Бертран Бліє	співробітниця лабораторії
1976	Допит з пристрастю	La question	Лоран Еннеман	Аньєс Шарло
1978	Гульвіса	Le Cavaleur	Філіп де Брока	Марі-Франс	Премія «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану
1978	Метелик на плечі	Un papillon sur l'épaule	Жак Дере	Соня
1979	Операція «Чудовисько»	Ogro	Джилло Понтекорво)	Кармель
1980	Мій американський дядечко	Mon oncle d'Amérique	Ален Рене	Жанін Гарньє	номінація на премиію Сезар
1981	Одні та інші	Les uns et les autres	Клод Лелуш	Анна Майєр	телевізійний
1981	Вітчим	Beau-père	Бертран Бліє	Мартін
1981	Що змусило тікати Давида?	Qu'est-ce qui fait courir David?	Елі Шуракі	Анна
1982	Честь капітана	L'Honneur d'un capitaine	П'єр Шендерфер	Патриція Карон
1983	Вулиця дзеркал	Via deglio Specchi	Джованна Гальярдо	Франческа	телевізійний
1983	Стелла	Stella	Лоран Ейнеманн	Стелла
1983	Слова, щоб сказати	Les mots pour le dire	Жозе Пінейро	Марі
1983	Офіціант	Garçon!	Клод Соте	Клер
1985	Небезпека у будинку (Смерть у французькому саду)	Péril en la demeure	Мішель Девіль	Julia Tombsthay	номінація на премію Сезар
1986	Чоловік і жінка: через 20 років	Un homme et une femme, 20 ans déjà	Клод Лелуш	Elle-même
1987	Світло озера	La Lumière du lac	Франческа Коменчіні	Карлотта
1993	Для маленьких радощів	Aux petits bonheurs	Мішель Девіль	Аріан
1995	Утікачки	Fugueuses	Надін Трентіньян	Жанна
1999	Кеннеді і я	Kennedy et moi	Сем Карманн	Анна Поларіс
2001	Викрадення для Бетті Фішер	Betty Fisher et autres histoires	Клод Міллер	Марго Фішер	Срібний Х'юго МКФ у Чикаго, премія Монреальського МКФ, номінація на премію «Сезар»)
2002	Трістан	Tristan	Філіп Гаррель	мадам Дріант
2002	Крихітка Лілі	La Petite Lili	Клод Міллер	Мадо Марсо
2002	Історія Мари та Жульєна	Histoire de Marie et Julien	Жак Ріветт	подруга
2004	Не робіть цього	Ne fais pas ça	Люк Бонді	Едіт
2004	Останній день	Le dernier jour	Родольф Марконі	Марі
2008	Точно на південь	Plein sud	Себастьєн Ліфшиц	мати
2008	Офіс Бога	Les bureaux de Dieu	Клер Саймон	Деніз
2009	Одного дня у Версалі	Bancs publics (Versailles rive droite)	Бруно Подалідес	дама на радіо
2013	Ти шануватимеш свою матір і свою матір	Tu honoreras ta mère et ta mère	Бріжит Руан	Джо
2015	Чудові сім'ї	Belles familles	Жан-Поль Раппно		у виробництві

Ролі у театрі (вибірково)

• 1969 : Миізантроп (Мольєр), інсценування Michel Vitold, théâtre du Vieux-Colombier
• 1974 : Барабани в ночі (Бертольт Брехт, інсценування Robert Gironès, théâtre Mécanique
• 1974 : Les Premières Communions (Jean-François Prévand), за Альфредом Мюссе и Жорж Санд, інсценування Ніколь Гарсія, Vincennes
• 1974 : Cesare 1950 (Jean-Pierre Bisson), інсценування de l'auteur, Авіньйонський фестиваль
• 1974 : Les Caprices de Marianne (Альфред Мюссе), інсценування Jean-Pierre Bisson, Théâtre national de Strasbourg
• 1975 : Suréna (П'єр Корнель), інсценування Jean-Pierre Miquel, театр Одеон
• 1977 : Дядя Ваня (А. П. Чехов), інсценування Jean-Pierre Miquel, театр Одеон
• 1977 : Перикл (Вільям Шекспір), інсценування Роже Планшон, Національний народний театр
• 1985 : Двоє на гойдалках (Вільям Гібсон), інсценування Bernard Murat, Théâtre de la Madeleine
• 1990 : Полуденний розділ (Поль Клодель), інсценування Brigitte Jaques, théâtre de l'Atelier
• 1995 : Сцени з подружнього життя (Інгмар Бергман), інсценування Stéphan Meldegg & Rita Russek, théâtre de la Madeleine
• 2005 : Коза, або Хто така Сільвія? (Едвард Олбі), інсценування Frédéric Bélier-Garcia, théâtre de la Madeleine
• 2012–2013 : Чайка (А. П. Чехов), інсценування Frédéric Bélier-Garcia, Théâtre des Célestins

Режисерські роботи

• 1986 : 15 серпня / 15 août (короткометражний)
• 1990 : Вікенд на двох / Un week-end sur deux
• 1994 : Улюблений син / Le Fils préféré
• 1998 : Вандомська площа / Place Vendôme
• 2002 : Суперник / L'adversaire (за романом Емманюеля Каррера;
• 2006 : Як каже Шарлі / Selon Charlie
• 2010 : Балкон з виглядом на море / Un balcon sur la mer
• 2014 : Він пішов у неділю / Un beau dimanche
• 2016 : Ілюзія кохання / Mal de pierres
• 2020 : Коханці / Amants

Визнання

Нагороди і номінації Ніколь Гарсія[1]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія «Сезар»
1980	Найкраща акторка другого плану	Гульвіса	Перемога
1981	Найкраща акторка	Мій американський дядечко	Номінація
1984		Слова, щоб сказати	Номінація
1986		Небезпека у будинку	Номінація
1991	Найкращий дебютний фільм	Вікенд на двох	Номінація
1995	Найкращий дебютний фільм	Улюблений син	Номінація
	Найкраща режисерська робота		Номінація
1999	Найкраща режисерська робота	Вандомська площа	Номінація
	Найкращий адаптований сценарій		Номінація
2002	Найкраща акторка другого плану	Викрадення для Бетті Фішер	Номінація
2017	Найкращий фільм	Ілюзія кохання	Номінація
	Найкраща режисерська робота		Номінація
	Найкращий адаптований сценарій (спільно з Жаком Ф'єскі)		Номінація
Премія Сан-Жорді (Каталонія, Іспанія)
1981	Найкраща акторська гра в іноземному фільмі	Мій американський дядечко	Перемога
Монреальський кінофестиваль
1985	Найкраща акторка	Мій американський дядечко	Перемога
2001	Найкраща акторка	Викрадення для Бетті Фішер	Перемога
	Приз ФІПРЕССІ		Перемога
Каннський кінофестиваль
1986	Золота пальмова гілка за найкращий короткометражний фільм	15 серпня	Номінація
2002	Золота пальмова гілка	Суперник	Номінація
2006		Як каже Шарлі	Номінація
2016		Ілюзія кохання	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1995	Кришталевий глобус	Улюблений син	Номінація
Кінофестиваль у Авіньйоні
1995	Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD)	Улюблений син	Перемога
Венеційський кінофестиваль
1998	Золотий лев	Вандомська площа	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
2001	Срібний Х'юго за найкраща жіночу роль	Викрадення для Бетті Фішер	Перемога

Громадська позиція

У липні 2018 підтримала петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2]

Примітки

1. Повний перелік нагород на номінацій Ніколь Гарсія [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
2. Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018

Посилання

• Ніколь Гарсія на сайті IMDb (англ.)
• Біографія Ніколь Гарсія [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)
• Ніколь Гарсія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті EcranNoir.fr
• Ніколь Гарсія на сайті KinoFilms.ua

Біографії   Франція   Кінематограф