Після невдалої спроби поступити до Консерваторії Ельза Зільберштейн відвідувала кастинги та наприкінці 1980-х років зіграла кілька незначних епізодичних ролей в кіно. У 1991 році вона потрапила на відбір до Моріса Піали, який запропонував їй першу велику кінороль у своєму історично-біографічному фільмі «Ван Гог», за яку у 1992 році акторка отримала Приз Мішеля Сімона на кінофестивалю Актори екрану та вперше номінувалася як найперспективніша акторка на кінопремію Сезар.
Справжній успіх акторці у глядачів і критиків принесла роль у фільмі 1993 року «Міна Танненбаум», за яку вона була удостоєна премії Ромі Шнайдер.
Наприкінці 1990-х років Зільберштейн зіграла роль Рашель у стрічці Рауля Руїса «Набутий час» (фр.Le Temps retrouvé, 1999) — досить вдалій і тепло сприйнятій критиками адаптації легендарної однойменної новели Марселя Пруста.
У 2006 році Зільбершейн зіграла Матильду, ортодоксальну єврейську жінку, що стикаються з проблемами шлюбу у стрічці «Маленький Єрусалим», за що була номінована як найкраща акторка на Кришталевий глобус від французької преси. У 2008 році акторка зіграла у двох фільмах, які були представлені на Берлінському кінофестивалі: «Я так давно тебе кохаю» з Крістін Скотт Томас та «Фабрика почуттів». За роль у першому Зільберштейн була удостоєна «Сезара» 2009 року за найкращу роль другого плану[6].
Окрім роботи в кіно Ельза Зільберштейн також грає на театральній сцені.
Особисте життя
З 1997-го по 2005-й рік Ельза Зільберштейн зустрічалася з французьким телеведучим Антуаном де Коном. У 2005—2008 роках перебувала у стосунках з драматургом і актором Ніколя Бедо[fr][7]; пізніше у неї був роман з радником французького президента Ніколя Саркозі Жоржем-Марком Біному; стосункам пари не завадила навіть категорична незгода в плані політичних пристрастей — Ельза завжди була переконаною соціалісткою.
Фільмографія
Загалом за час своєї акторської кар'єри Ельза Зільберштейн зіграла понад 70 ролей у кіно та на телебаченні.
