Носелівка
Носе́лівка — село в Україні, у Височанській сільській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Населення — 743 особи (2012 рік)[1]. ГеографіяСело розташоване на північному сході району, за 17 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — близько 25 км[2]) та за 4 км від залізничної станції Доч. Висота над рівнем моря — 132 м[3]. ІсторіяДавні часиВ цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу села виявлено поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), скіфського періоду (V-III століття до н. е.). 17-18 століттяСело згадується в історичних джерелах з другої половини XVII сторіччя. Входило до Шаповалівської сотні Ніжинського полку. За даними Генерального опису у 1760-х роках у Носелівці була одна церква в ім'я Великомучениці Параскеви, 65 козацьких і 5 селянських дворів. Селяни належали глухівському комендантові Іванові Делатуру, який володів ними з 1742 р.[4] З 1782 Носелівка у складі у складі Шаповалівської волості. 20 століттяЗ 1917 — у складі УНР. У 1920-тих роках в селі розгорнувся рух за автокефалію Української Православної Церкви, відкрито парафію УАПЦ[5]. 1924 року священиком Церкви святої Параскеви УАПЦ був отець Гнат Омельченко — це була одна з 12 парафій УАПЦ на території Борзнянського повіту. 1929 комуністичний режим вдався до систематичних акцій бандитизму щодо приватних господарників. Людей примущували вступати до колгоспу, а незгодних віддавали під суд. 1932 комуністи вже контролювали все їстівне у Носелівці і тому вдалися до організації масових убивств голодом. У цілому село істотно постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933.[6] Очевидець злочинів комуністів Марта Будник згадує:
Невдовзі, після всіх цих страхіть, 300 жителів Носелівки брали участь у Другій світовій війні на боці комуністичного режиму, 144 з них — загинули, 70 — нагороджені орденами і медалями СРСР. У роки німецько-нацистської окупації підпільники Н. І. Згонник і Г. Д. Ященко були арештовані і живцем спалені гестапівцями. На честь односельців, полеглих у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини, у селі споруджено обеліск Слави. У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Ленінського комсомолу, за яким було закріплено 3472 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2770 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, льон, займалося м'ясо-молочним тваринництвом. 21 століття12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Височанської сільської громади[7]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи, і ліквідації Борзнянського району, увійшло до складу новоутвореного Ніжинського району[8]. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
ІнфраструктураУ селі є середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, три магазини, відділення зв'язку. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia