Новікова Клара Борисівна
Клара Борисівна Новікова (уроджена Герцер; нар. 12 грудня 1946, Київ, УРСР) — радянська і російська артистка естради, гумористка. Заслужена артистка РФ (1992)[1], Народна артистка Росії (1997)[2]. Член громадської ради Російського єврейського конгресу[3]. У квітні 2017 року внесена до списку центру «Миротворець» за багаторазовий незаконний перетин кордону України під час відвідування тимчасово окупованої АР Крим[4]. БіографіяНародилася 12 грудня 1946 року в місті Києві в родині Бориса Зіновійовича Герцера (22 червня 1914—2004) — директора взуттєвого магазину на Подолі, пораненого та контуженого фронтовика, який воював у Сталінграді та Севастополі, та Поліни Семенівни Кулькін (пом. 1997) — домогосподарки, пізніше вона працювала на кондитерській фабриці імені Карла Маркса (нині «Рошен») в картонажному цеху, у якому виготовляють коробки для тортів і цукерок. Батьки родом із Володарська-Волинського, у Клари є брат Леонід.[5][6][7]
Закінчила Київську студію естрадно-циркового мистецтва та Московський державний інститут театрального мистецтва. Свої виступи вона розпочинала на сцені Кіровоградської обласної філармонії. У 1974 році стала лауреаткою всесоюзного конкурсу артистів естради, головою журі якого був Аркадій Райкін. У 1976 році поступила на роботу в Москонцерт і з допомогою адміністратора Павла Леонідова оселилася в Москві. Створила на естраді сотні образів, найвідоміший з яких «Тьотя Соня». Автор образу та першого монологу Тьоті Соні — Мар'ян Біленький. Згодом монологи тьоті Соні писали інші автори. З 1992 року працює в Московському театрі естрадних мініатюр, яким керує Михайло Жванецький. У цьому ж році Клара Новікова отримала професійну премію «Золотий Остап» на Міжнародному фестивалі сатири і гумору в місті Санкт-Петербурзі. В 1995 році стала лауреатом Кубка Аркадія Райкіна на міжнародному фестивалі «MORE SMEHA» в м. Рига. У 2008 році на набережній Ялти біля палацу «Ювілейний» планувалося відкриття пам'ятника «Тьоті Соні». Однак, пам'ятник встановлений не був і залишився в майстерні скульпторів Ігоря Лисенка та Елли Лисенко. У 2010 році, спільно з театром «Гешер», вперше пробує свої сили в амплуа драматичної актриси, зігравши головну жіночу роль у виставі «Пізня любов» (постановка режисера Євгена Ар'є за п'єсою Валерія Мухар'ямова «У тіні виноградника», написаної за мотивами оповідання лауреата Нобелівської премії Ісаака Башевіса-Зінгера[8]).
Родина
Фільмографіяролі в кіно:
озвучування:
інше:
Телебачення
Пісні
Бібліографія
Примітки
Посиланняhttps://web.archive.org/web/20190106010234/https://www.klara.ru/ - офіційний сайт Клари Новікової |
Portal di Ensiklopedia Dunia