Райкін Аркадій Ісаакович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райкін.
Райкін Аркадій Ісаакович
латис. Arkādijs Raikins
рос. Аркадий Исаакович Райкин
Зображення
Зображення
Народився11 (24) жовтня 1911(1911-10-24)
Рига, тепер Латвія Латвія
Помер17 грудня 1987(1987-12-17) (76 років)
Москва, СРСР СРСР
  • хвороба
    • ПохованняНоводівичий цвинтар
    Національністьєврей
    Громадянство Російська імперія
     СРСР
    Діяльністькінорежисер, актор, конферансьє, театральний режисер, комік, гуморист
    Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв (1935)
    Роки діяльностіз 1935
    У шлюбі зRuth Raykina-Ioffed
    ДітиРайкін Констянтин Аркадійович і Катерина Аркадіївна Райкінаd
    Брати / сестриMaks Raykind
    IMDbnm0707430
    Автограф
    Нагороди та премії
    Герой Соціалістичної Праці — 1981
    Орден Леніна — 1981 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985 Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1945 Орден Трудового Червоного Прапора — 1971
    Орден Дружби народів
    Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
    Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
    Медаль «За оборону Кавказу»
    Медаль «За оборону Кавказу»
    		 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
    Заслужений артист РРФСР — 1948 Народний артист РРФСР— 1957 Народний артист СРСР— 1968 Ленінська премія — 1980
    CMNS: Райкін Аркадій Ісаакович у Вікісховищі

    Арка́дій Ісаа́кович Ра́йкін (латис. Arkādijs Raikins; 11 (24) жовтня 1911(19111024), Рига, Російська імперія — 17 грудня 1987, Москва, РРФСР) — видатний радянський актор, комік, режисер. Народний артист СРСР (1968), Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської Премії.

    Радянський гуморист єврейського походження, володів найвищим рівнем майстерності та імпровізації, більш ніж півстоліття був лідером радянської і російської школи гумористів. Мініатюри і спектаклі А. І. Райкіна відзначались гострою сатирою.

    Життєпис

    Аркадій Райкін народився у Ризі. Ще школярем займався в драмгуртку та захоплювався театром. У 1929 році працював лаборантом на Охтенському хімічному заводі.

    У 1935 році закінчив Технікум сценічних мистецтв (нині «Російський державний інститут сценічних мистецтв») у Ленінграді, в який вступив всупереч волі батьків. За розподілом актор потрапив в Ленінградський ТРАМ (Театр робочої молоді (рос. Театр рабочей молодежи)), який незабаром був перейменований в театр імені Ленінського комсомолу. Паралельно з роботою в театрі знімався в двох фільмах: «Вогняні роки» (рос. «Огненные годы») і «Лікар Калюжний» (рос. «Доктор Калюжный»), обидва зняті в 1938 році. Визнання прийшло до актора в Москві в листопаді 1939 року. Тоді Аркадій Райкін став лауреатом 1-го Всесоюзного конкурсу артистів естради, виступивши з номерами «Чаплін» і «Мішка».

    У тому ж 1939 році Аркадій Ісаакович був прийнятий у трупу Ленінградського театру естради і мініатюр, через три роки стає художнім керівником цього театру. Під час Німецько-радянської війни Аркадій Райкін давав концерти для фронтовиків. У співробітництві з письменником-сатириком В. С. Поляковим у 1940 році створює програму «На чашку чаю», а в 1969 році разом з М. М. Жванецьким ставить програму «Світлофор».

    Інші програми, поставлені Аркадієм Райкіним, — «Любов і три апельсини» (рос. «Любовь и три апельсина»), «Від двох до п'ятдесяти» (рос. «От двух до пятидесяти»), «Вибране-73» (рос. «Избранное-73»), «Його величність театр» (рос. «Его величество театр»), «Плюс-мінус» (рос. «Плюс-минус»), «Обличчя» (рос. «Лица»), «Мир дому твоєму» (рос. «Мир дому твоему»). Був художнім керівником Театру мініатюр, перейменованого в 1991 році в театр «Сатирикон», яким зараз керує його син Костянтин Райкін.

    Серед авторів, з якими працював Аркадій Райкін, були відомі радянські письменники-гумористи — Марк Азов, Володимир Тихвінський, Михайло Жванецький, Семен Альтов, Мар'ян Бєлєнькій, Михайло Мішин та інші.

    Фільмографія

    Актор

    Див. також

    Література

    • Райкин Аркадий Исаакович.:Воспоминания.— СПб.:МП РИЦ «Культ-информ-пресс», 1993.— 448 с. с илл., тираж 100000 экз., ISBN 5-8392-0074-3.

    Примітки

    1. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Посилання


    Радянські актори Це незавершена стаття про радянського актора або акторку.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.